місця в сільській місцевості з'являться, то навряд чи вони приваблюватимуть мешканців села. Як показали дані суцільного обстеження сільських населених пунктів, які здійснював Держкомстат України, станом на 01.11.2005 р., 70 % сільських населених пунктів не мали на своїй території дитячих дошкільних закладів, 51 % з них ( де є діти 7-17 років) не мали шкіл. Незадовільним є забезпечення сільських населених пунктів побутовим, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, радіо тощо. Значна частина показників, що характеризують рівень забезпечення послуг на селі, постійно знижується. Таке становище зумовлене, не тільки зменшенням суб'єктів соціальної інфраструктури, але й відсутністю будь-яких інших суб'єктів господарювання на селі (табл. 2). Із загального числа сільських населених пунктів 13975, (або майже половина 49,0 %) не мали на своїй території будь-яких суб'єктів господарської діяльності. Причому, переважну частину (63,1 %) з них складали невеликі села з чисельністю населення у діапазоні: до 49 осіб - 25,7 %, 50-99 осіб - 16,8 %, 100-199 осіб - 20,6 % [4].
1 Загальна кількість сільських населених пунктів 28574 - 100 %
2 Централізоване опалення 56,7
3 Водопостачання 68,5
4 Каналізація 61,2
5 Природний газ 52,5
6 Наявність ванн 57,7
7 Відсутнє жодне з названих видів благоустрою 2,2
8 Тверде покриття доріг (від загальної протяжності 44 5 сільських вулиць (на 01.11.2005) '
9 Освітлення сільських вулиць (на 01.11.2005) 73
10 Наявність дитячих дошкільних закладів 30,0
11 Наявність шкіл 49,0
12 Наявність відділень зв'язку 41,3
13 Наявність лікарняних закладів 66,8
14 Кількість сільських населених пунктів (де є діти 7- 510 17 років), що не мають шкіл '
15 Клуби та будинки культури (на 01.11.2005) 44,6
16 "Бібліотеки (на 01.11.2005) 49,1
17 Кіноустановки (на 01.11.2005) 95,0
18 Будинки побуту (на 01.01.2006) 25
19 Комплексні приймальні пункти (на 01.01.2006) 1,8
20 "Лазні (на 01.01.2006) 4,7
21 Не мали на своїй території будь-яких суб'єктів 49 0 господарської діяльності '
За даними суцільного обстеження сільських населених пунктів, які здійснював Держкомстат України, станом на 01.11.2005 р.
Таблиця 2 - Сільські населені пункти, в яких відсутні будь-які суб'єкти
господарської діяльності (на 01.11.2005 р.)
Населені пункти, у тому числі з числом жителів (осіб)
де відсутні будь-
Показники які суб'єкти госп. до 50- 100- 200- 300- 500- 1000 і діяльності, 49 99 199 299 499 999 більше одиниць
1 2 3 4 5 6 7 8 9
Україна 13975 3587 2352 2881 1627 1655 1320 553 - у відсотках,
(%) 100,0 25,7 16,8 20,6 11,6 11,8 9,5 4,0
Іншими словами, найгірша ситуація у цьому відношенні у малих селах, що неминуче призводить до їх деградації та повного занепаду. Адже відсутність суб'єктів господарювання не дає можливості сільським радам поповнювати місцеві бюджети та
розвивати соціальну інфраструктуру у сільській місцевості, відповідно і зменшується кількість робочих місць для селян, створюється напруга на сільському ринку праці.
Відповідно до законодавства України витрати сільськогосподарських підприємств на будівництво об'єктів соціальної інфраструктури повинні компенсуватися за рахунок державного бюджету. В результаті аграрної реформи усі суб'єкти сільської соціальної інфраструктури, що були у складі сільськогосподарських підприємств передані на баланс сільських рад. Проте, через відсутність фінансування із місцевих бюджетів, такі суб'єкти поступово згортають свою діяльність, або здебільшого перепрофілюються на інші види суто комерційної діяльності. Ось чому актуальною є необхідність здійснення кардинальної територіальної реформи у сільській місцевості та розвитку продуктивних сил на селі. Сільська рада фактично є недієвим органом, який намагається перекладати виконання своїх функцій на органи вищого порядку та безкінечно вимагати надання дотацій із державного та місцевих бюджетів, що не можна вважати нормальним.
Заради справедливості зазначимо, що існує чимало прикладів, коли окремі сільськогосподарські підприємства дійсно дбають про соціальні проблеми села, забезпечують зайнятість та гідну оплату праці, розвиток соціальної сфери села. Але це скоріше виняток, ніж правило.
Держава постійно приділяє увагу питанням розвитку села. Проте, аналіз стану розвитку сільських територій вказує на відсутність системних заходів і практичних дій, підпорядкованих поточним і стратегічним інтересам та проблемам конкретного сільського населеного пункту, виробничо-господарської структури, кожного мешканця села. Сьогодні, не лише виробництво сільськогосподарської продукції повинно бути фундаментом розвитку сільських територій, а й піклування, в першу чергу, про селянина, його потреби, бажання, створення умов для нормальної життєдіяльності сільського населення.
Ми вважаємо, що сьогодні настав час розробити стратегію сільського розвитку в Україні та затвердити її Кабінетом Міністрів України. Потрібно прийняти спеціальний Закон України "Про сільський розвиток України". Село повинно мати відповідний орган управління своїм розвитком. З цією метою доцільно було б реформувати Міністерство аграрної політики України у Міністерство аграрної політики та сільського розвитку України. Це дасть змогу сконцентрувати усі фінансові ресурси, що виділяються із Державного бюджету для села, розвивати продуктивні сили у сільській місцевості та вирішувати питання зайнятості сільського населення.
Питання розвитку сільських територій та зайнятості сільського населення, подолання труднощів і перешкод на цьому шляху й надалі стоятимуть надзвичайно гостро, а вирішення їх потребуватиме подальших наукових досліджень.
Список літератури
1. Звіт про НДР „Дослідження стану та динаміки ринку праці на селі та розробка пропозицій щодо усунення дисбалансу між попитом та пропозицією робочої сили на підприємствах у сільській місцевості" (заключний) - К.: НДІ праці і зайнятості населення, 2008. - 147с.
2. Кваснікова Г.С. Доходи населення та економічний стан держави // Економіка АПК - 2005. - №1- С. 116-121.
3. Гнибіденко І. Підвищити