В Австралії подальші зусилля з реформування аграрної політики під впливом домовленостей COT були спрямовані на підвищення конкурентоспроможності харчової промисловості. Згідно з п'ятирічною Національною стратегією харчової промисловості, яка була розпочата у липні 2002 року, додаткові 12 млн. AUD були виділені в 2005 році на грантів на інновації у цій галузі, щоб допомогти харчовій промисловості підвищити власну конкурентоспроможність через удосконалення інновацій, бізнесового середовища, сталого розвитку та розвитку міжнародних ринків.

У Канаді діє багато програм, орієнтованих на різні сфери (управління бізнесовими ризиками, продовольча безпека, охорона навколишнього середовища, наука і інноваційна діяльність, оновлення сектору, проте найбільшою за обсягом фінансування є Канадська програма стабілізації сільськогосподарського доходу, яка ґрунтується на загальному доходів ферм порівняно із довідковим доходом, який базується на нещодавній історії виробників. Така продукція, як молоко, птиця, яйця тощо одержують підтримку через системи управління пропозицією, яка поєднує цінову підтримку за рахунок високого захисту поза тарифних квот для цих товарів і виробничих квот, призначених для вирівнювання внутрішнього балансу попиту та пропозиції.

За нотифікацією Канади до COT (2003 p.) поточний СВП становив 1,585 млрд канад. дол. Це набагато нижче СВП Канади у COT, який дорівнює 4,3 млрд канад. дол., але більше суми, повідомленої за 1999 та 2000 роки (939 млн канад. дол. і 848 млн канад. дол. відповідно). На думку уряду Канади, збільшення СВП було викликано зростанням витрат у рамках провінційних програм та страхування врожаю як наслідок посухи в Західній Канаді. Внутрішня підтримка у розмірі 3,4 млрд. канад. дол., надана у 2003 році, була класифікована як заходи «зеленої скриньки» [7].

За нотифікацією США до Секретаріату COT щодо внутрішньої підтримки (2002- 2005 роки) поточний СВП був 12,9 млрд дол. США (USD) у 2005 році. Зв'язаний СВП для 2000 року становить 19,1 млрд дол. США у рік. Близько 71,8 млрд дол. США внутрішньої підтримки, що надавалася в кожному з цих двох років, були віднесені до заходів «зеленої скриньки».

У США екологічні програми - дуже важливий аспект, який розширює цілі сільськогосподарської політики, приділяючи особливу увагу заходам щодо переведення значно еродованих земель у стан консервації, у тому числі довгострокове виведення з обробітку, щоб повернути до сільськогосподарського використання водно-болотні угіддя, а також заохотити тваринників і рослинників впроваджувати методи, які пом'якшують екологічні проблеми.

Сталися також суттєві трансформаційні зміни у напрямі розробки та впровадження «зелених програм», хоча Сільськогосподарський закон 2008 року передбачає збільшення фінансування заходів «жовтої скриньки». Так, прямі платежі (direkt payments) були запроваджені, щоб зменшити програми «жовтої скриньки». У 2005 році США нотифікували ці прямі платежі як програму «зеленої скриньки» в категорії «підтримка доходів, не пов'язана з виробництвом». Водночас, при розгляді у COT країнами-членами було встановлено, що ці прямі платежі США не відповідають критеріям «зеленої скриньки».

У зв'язку з останніми повідомленнями США про внутрішню підтримку поставлено ряд питань у Комітеті по сільському господарству COT, а саме: чому збільшились витрати на державні програми підтримки сільського господарства та програми надзвичайних обставин із кормами; про високий рівень конкретної (специфічної) підтримки для бавовни, рису і соєвих бобів і зростання підтримки, не пов'язаної з конкретними видами продукції, а також сфера державних гарантій по програмі страхування врожаю. Деякі країни-члени COT також поставили під сумнів віднесення виплат із допомоги при ринкових втратах урожаю до категорії не продуктової підтримки [8]. Тим більше, що сільськогосподарський закон США забезпечує законодавчі рамки для аграрної політики на 5-7 років, акцентує увагу на посиленні програм «жовтої скриньки».

Цікавим у зазначеному законі є оновлення та розширення так званого положення «вимикач» (circuit breaker), введеного сільськогосподарським законом 2002 року, який надає Міністру сільського господарства США право скоригувати протягом дії закону певні програми підтримки, щоб гарантувати, що витрати на них не перевищать обмежень, які накладаються поточними чи майбутніми зобов'язаннями країни у COT.

Реформа Спільної аграрної політики (САП) Європейського Союзу відбувається під впливом багатосторонніх перемовин країн-членів COT з лібералізації торгівлі арго продукцією та скорочення внутрішньої підтримки. Водночас, у нових країнах-членах ЄС зміни у політиці внутрішньої підтримки останніх років були пов'язані з вступом цих країн до ЄС у травні 2004 року, прийняттям САП і запровадженням таких механізмів САП, як регулювання ринків, управління платежами і заходи регуляторного характеру.

Основний елемент останньої хвилі реформи САП - введення з 01.01.05 року схеми єдиних виплат фермерам (SFPS - single farm payments scheme) або підтримки доходів фермерів, не пов'язаної з виробництвом («decoupled» incom support). Це означає переведення програм «блакитної скриньки» до «зеленої», фінансування якої поза обмежень за міжнародними домовленостями в рамках COT. Цей крок дає змогу ЄС підготуватися до майбутнього подальшого скорочення СВП (програм «жовтої» та «блакитної» скриньок) за можливими домовленостями Доського раунду переговорів COT.

У ЄС схема прямих платежів SFPS більше не пов'язана з тим, що фермер вирощує. Платежі розраховуються на основі погектарних прямих платежів, які фермери одержували в 2000-2002 роках. Розпочата в ЄС реформа САП скасувала прямий зв'язок між обсягом допомоги, яку одержують фермери та обсягом виробленої продукції. Отже, виплати фермерам більше не пов'язуються безпосередньо із виробництвом конкретного продукту.