У країнах-членах ЄС запровадження схеми єдиних платежів потребувало розв'язання величезної задачі адміністративного характеру, створення систем, які використовуються для адміністрування й моноторінгу згаданих програм. Автономні громади (регіональний рівень) застосовують для управління одноразові платежі, однак координація здійснюється центральними урядами країн-членів ЄС. Міністерствами сільського господарства країн-членів ЄС створюються національні бази єдиних платежів з метою обчислення довідкової (базової) суми та розмірів прямих платежів [9].

Останніми роками у країнах-членах ЄС спостерігається збільшення фінансування програм сільського розвитку, що є також результатом реформ підтримки сільського господарства в рамках COT. Регулювання ЄС щодо сільського розвитку включає наступні заходи: з охорони навколишнього середовища; схеми раннього виходу на пенсію; утримання лісонасаджень; платежі з допомоги фермерам у найменш сприятливих регіонах.

Ці та інші заходи, такі як, наприклад, допомога щодо сприяння залучення інвестицій, навчання, просування продукції та диверсифікація сільського господарства, співфінансуються державами-членами ЄС із фінансуванням 50% з бюджету Європейського Союзу.

Останній перегляд Спільної аграрної політики ЄС (21.10.08 р.) пропонує збільшити обсяг відрахувань на розвиток сільської місцевості. Кошти, що буде одержано в такий спосіб, використовуватимуться у державах-членах ЄС для посилення програм у сферах боротьби зі змінами клімату, розвитку відновлювальних джерел енергії, управління водними ресурсами та захисту біорізноманіття.

Поширення практики органічного фермерства зумовило збільшення територій ріллі, переданих під органічне сільське господарство. Наприклад, в Австрії нині близько 11% ріллі обробляється за органічними стандартами і майже 13% фермерських господарств офіційно визнані «органічними». Ряд стратегій, спрямованих на стимулювання виробництва та місцевого споживання біоенергії, стали застосовуватись у країнах ЄС у період 2005-2007 років. Основними завданнями фермерських дорадчих служб є підтримка фермерів щодо введення у дію вимог системи перехресної відповідності й, крім того, підвищення розуміння фермерами внутрішньогосподарських процесів, пов'язаних із навколишнім середовищем, безпекою продуктів харчування і загальним станом худоби.

Аналіз досвіду країн-членів COT щодо реформування політики підтримки сільського господарства показав, що всі країни суттєво трансформують напрями підтримки галузі під впливом багатосторонніх домовленостей Уругвайського раунду COT. Окремі зміни в аграрній політиці країн-членів COT є підготовкою вітчизняного сільського господарства до майбутніх домовленостей у рамках Доського раунду, які, головним чином, будуть спрямовані на суттєве скорочення СВП ЄС та США, включення програм «блакитної скриньки» до СВП, перегляду критеріїв програм «зеленої скриньки».

Одночасно згідно з останньою версією проекту домовленостей раунду «Доха- Розвиток» передбачається від країн RAM із низьким доходом та перехідною економікою не вимагати зменшувати зобов'язання по СВП. Тому Україна не має зобов'язань перед COT по скороченню внутрішньої підтримки, що надається через «жовті» програми. Існує лише зобов'язання не перевищувати річний рівень підтримки, який акумулюється у показнику СВП. Як відомо, при вступі до COT Україна прийняла на себе зобов'язання щодо сукупного виміру підтримки у розмірі 3,043 млрд грн. (еквівалент 602 млн. дол. США). Проте сумарна величина державної підтримки, розрахована з урахуванням державної підтримки, розрахована з урахуванням вимог підписаної угоди, є значно вищою. За різними оцінками Україна може залучати в аграрний сектор від 10 до 16 млрд грн. державних коштів. Проте це потребує кардинального перегляду підходів до розподілу державних коштів в аграрній сфері [4].

На нашу думку стратегічним напрямком має стати перегляд механізму здійсненням державної підтримки за рахунок розширення програм «зеленого кошика», що не підлягають скороченню: удосконалення інфраструктури, стимулювання інвестицій, поліпшення якості продукції та підвищення родючості земель, створення державного резерву продовольства, маркетингові і дорадчі послуги тощо.

Список літератури

1. І електронний ресурс]. - Режим доступу: http://budget.rada.gov.Ua/index.php/article/articleview/934/l/17 з урахуванням спецфонду

2. Сільське господарство України за 2008 рік/ Державний комітет статистики України - К.: Держкомстат України, 2009. - С.370

3. Дем'яненко М.Я. Державна підтримка як фактор забезпечення конкурентоспроможного аграрного виробництва / М.Я. Дем'яненко, Ф.В. Іванина // Економіка АПК. - 2009. - №9. - С. 3-9

4. Калашнікова Т.В. Забезпечення продовольчої безпеки країни / Т.В. Калашнікова // Економіка АПК. - 2010. - №9. -С. 26-30

5. Кобута I.В. Аграрна політика підтримки сільського господарства - нові виклики у зв'язку із вступом України до COT / І.В. Кобута // Облік і фінанси АПК. - 2008. - №3. - С. 36

6. Огляд торговельної політики Австралії 29.01.07 р. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wto.org

7. Огляд торговельної політики Канади 14.02.07 р. [електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.wto.org

8. Огляд торговельної політики США 03.03.07 p. [електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.wto.org

9. Кобута І.В. Трансформація підтримки сільського господарства країн світу відповідно до домовленості СОТ/ І.В. Кобута. - К.: ІАЕ, 2009. - С.148

10. Кобута І.В. Політика державної підтримки сільського господарства країн - членів СОТ / І.В. Кобута // Економіка АПК. - 2009. - №9. - С. 132-136

А. Алексеенко

Политика государственной поддержки сельского хозяйства в условиях ВТО

Охарактеризовано современное состояние государственной поддержки сельского хозяйства в Украине в соответствии с классификацией ВТО. Проанализирован опыт государственной поддержки аграрного сектора стран-членов ВТО. Определены последние изменения аграрной политики, обусловленные выполнением обязательств в