УДК 336.258

A.C. Сурай, аспірант

Черкаський державний технологічний університет

Регіональний розвиток: методологія та досвід регулювання

В даній статті досліджено теоретико-методологічні засади становлення та розвитку регіонального ринку. Розкрито сутність, складові та особливості функціонування економічної системи регіону, зокрема узагальнено існуючі теоретичні підходи до визначення сутності поняття „регіон", його типізації. Виявлено проблеми, тенденції та перспективи регіонального розвитку в контексті розвитку ринкових відносин.

регіон, методологія, регіональний розвиток, регулювання

Методологічний підхід до здійснення ринкових перетворень в економіці країни вимагає теоретичного переосмислення концепції функціонування регіональних соціально-економічних систем, насамперед, з точки зору їх локальної відносної самостійності, а також удосконалювання механізму ефективного державного регулювання регіонального розвитку. В умовах змішення акценту управління в регіони відбулося теоретичне переосмислення сучасних підходів до визначення сутності, ролі і значення регіонів у соціально-економічному розвитку країни.

Кінець XX - початок XXI століття знаменується зміною парадигми регіонального економічного розвитку й регіональної політики. На зміну традиційним теоріям регіонального розвитку приходять концепції міжрегіональної конкуренції, глобально орієнтованої регіональної політики, транснаціональної інтеграції. Сутність нової парадигми чітко сформульована О. Г. Гранбергом: «Наше ключевое слово - регион, наше мировоззрение - мир регионов, наши главные идеи - устойчивое развитие, регионализм и интеграция» [1, С.85]. Дослідження регіональних проблем соціально-економічного розвитку країни знайшло відображення в роботах

B. Ф. Беседіна, О. Г. Гранберга, Л. Л. Зобової, Б. М. Данилишина, М. І. Долішнього, В. В. Кулішова, В. І. Мустафіна, О. М. Невелєв, О. С. Новосьолова, С. П. Сонька, Д. М. Стеченка та інших. Проте, питання важливості ролі регіонів у розвитку господарського комплексу в цілому та окремих галузей ще не знайшло широкого обговорення, висвітлення та одностайної думки. Тому виникає необхідність в уточненні саме поняття «регіон».

Питання розвитку і взаємодії регіонів, взаємовідносин регіональних і центральних органів влади є надзвичайно актуальними для України. Адже відсутність обґрунтованої політики регіонального розвитку держави на попередньому етапі призвела не лише до зростання диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем, але й до суттєвої економічної й суспільно-політичної дезінтеграції держави.

На основі узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності досліджуваного поняття встановлено, що найбільш адекватною сучасним ринковим реаліям є позиція, що передбачає трактування змісту регіону як цілісної економічної системи зі своїми структурою, функціями, зв'язками із зовнішнім середовищем, історією, культурою, умовами життя населення [2, С.24]. Ця система характеризується: високою розмірністю; значною кількістю взаємозалежних підсистем різних типів з локальними цілями; багаторівневою організацією управління; ієрархічністю структури; значним запізнюванням координуючих впливів при високій динамічності елементів; неповною визначеністю стану її окремих елементів. Як економічна система регіон може бути представлений сукупністю п'яти основних підсистем, які схематично представлені на рис. 1.

У нормальному функціонуванні економічної системи регіону ключову роль відіграє його трудовий потенціал. Ефективне управління регіоном принципово неможливо без врахування соціального фактору й управлінської діяльності людей, які забезпечують взаємозв'язок і взаємодію зазначених вище підсистем, а також інтегрують їх у єдину економічну систему. Людина є органічною частиною кожної із зазначених підсистем, основним компонентом продуктивних чинностей національного господарства. Людські ресурси в сучасних умовах виступають найбільш важливим фактором виробничої системи регіону і являють собою одну з головних ресурсних складових соціально-економінчого потенціалу регіону.

Вітчизняна економічна наука в 90-ті роки минулого сторіччя основну увагу приділяла дослідженню проблем розвитку регіональної економіки й управління ресурсами регіону, виходячи з умов їх обмеженості [З, С.26-27]. Однак при цьому багато питань ідентифікації використання ресурсного потенціалу, розробки адекватних сучасним економічним реаліям моделей ефективного використання регіональних ресурсів залишилися недостатньо вивченими в науковому й неналежним чином обгрунтованими в практичному управлінні.

Дотепер не розроблено уніфіковані методики оцінки впливу територіальної специфіки розвитку соціально-економічного потенціалу регіону на його фінансово- економічний стан, вироблення інноваційних підходів в управлінні економічним розвитком регіону з врахуванням об'єктивних зовнішніх і внутрішніх факторів, а також ряд інших методик, що забезпечують регулювання регіональної економіки. До числа першочергових проблем удосконалювання регіонального розвитку можна наступні:

- підвищення ефективності управління ресурсним потенціалом регіону;

- забезпечення економічного взаємозв'язку, збалансованості й реалізації місцевих, регіональних і державних соціально-економічних інтересів;

- формування інфраструктури регіональних ринків;

- обгрунтування інвестиційної політики регіонального розвитку;

- забезпечення на регіональному рівні рівних умов функціонування підприємств всіх форм власності;

- вирішення екологічних та інших проблем.

До числа найбільш суттєвих причин, що здійснили помітний вплив на темпи переходу України до ринкових відносин, на весь хід соціально-економічних перетворень у країні, відноситься недооцінка впливу регіонального фактору. Незважаючи на те, що практично всі провідні політики країни пов'язують розвиток економіки безпосередньо з розвитком економік регіонів, процес децентралізації державного управління відбувається занадто повільно, нерідко зустрічаючи опір

центральних органів влади. При формуванні міжбюджетних відносин на черговий фінансовий рік практично завжди виникає полеміка відносно доходів бюджету, а саме: скільки залишати регіонам і скільки централізувати [4, С.214-215].

Виняткова важливість наукового забезпечення радикальних ринкових перетворень, створення й збереження єдиного ринкового простору в поєднанні з формуванням регіональних ринків визначила гостру необхідність поглибленого вивчення питань підвищення ефективності управління регіональним развитком. Найбільш важливими в цій сфері, на нашу думку, є дві основні завдання:

- формування сучасного економічного комплексу регіону;

- удосконалювання управління регіональним розвитком у сучасних умовах.

Для цього необхідно зробити науковий аналіз всіх факторів і явищ, що

впливають на регіональний розвиток: історичних, політичних, природно-ресурсних, етнічних, релігійних, екологічних, а також внутрірегіональних і