споживачам з будь-якими платоспроможними потребами. У зв'язку з цим виникає необхідність такого втручання держави в господарське й соціальне життя країни, яке б, зберігаючи і підсилюючи здорові напрями ринкового саморозвитку, разом з тим обмежувало б саморуйнівні потенції капіталізму, і, що головне (і важче) - формувало й втілювало в життя нову духовно-споживацьку парадигму/стадію життєдіяльності людства - креативну.

У контексті зазначеної ідеї буде, на наш погляд, доцільним хоча б фрагментарно розглянути, що і як має робити держава, виконуючи притаманні їй функції. Як уже було зазначено, держава захищає конкуренцію - гігантське джерело творчості мас, і в плані саморозвитку й самореалізації тих, хто знаходиться на боці пропозиції - творців та виробників життєвих благ, і в плані задоволення найрізноманітніших потреб, багато з яких самі є чинниками зростання творчого потенціалу суспільства. До останніх можна віднести платні інформаційні, освітні, культурно-мистецькі послуги, а також товари, які можна віднести до інструментарію креативного розвитку - книги, комп'ютери, програмне забезпечення та тисячі інших речей, які потенційно здатні сприяти формуванню творчої особистості. Але водночас, як ми знаємо, на боці попиту є численні платоспроможні запити на речі, які можуть «опустити» людину до бездумного, бездуховного, марнославного, часом шкідливого споживацтва. Враховуючи це, держава, виконуючи інші свої функції, може здійснювати необхідне коригування. Вважається, що здійснюючи таку функцію, як забезпечення правової бази й суспільної атмосфери, держава виключно «сприяє ефективному функціонуванню ринкової системи» [ 7, С.88]. Це є вірним, але частково. В рамках виконання цієї функції держава може вдатися і до певних економічних чи адміністративних обмежень і утисків вільної конкуренції, наприклад, через регулювання чи заборону окремих видів рекламної діяльності, яка є невід'ємним супутником економічної конкуренції. Що стосується підтримки та розбудови ринку, то виконання державою цієї функції відкриває для сприяння створенню креативного суспільства величезні можливості. Завдяки вдало розробленим та суворо й чітко адміністрованим законам стосовно тієї ж самої конкуренції можна суттєво примножити творчий потенціал ринкового суспільства. Навпаки, нечесна конкуренція, її численні жертви серед господарюючих суб'єктів здатні гасити творчу ініціативу більшості підприємців.

Дуже важливою задачею держави в рамках виконання даної функції є чітке регулювання нею прав інтелектуальної власності на всіх рівнях господарювання. Особливої актуальності це питання набуває в зв'язку з появою, швидким поширенням та урізноманітненням форм функціонування всесвітньої комп'ютерної мережі Інтернет. В силу цього виникає нагальна потреба подальшої розробки, постійного вдосконалення та оперативної міжнародної кооперації практично всіх держав світу по регулюванню прав власності як дуже потужного джерела вибуху креативності в глобальному масштабі.

Виконання даної функції також передбачає створення такої правової бази та суспільної атмосфери, яка б забезпечувала повну зайнятість і повний обсяг виробництва стосовно всіх економічних ресурсів країни. Важко заперечити той факт, що потенційно найкреативнішим ресурсом є підприємницькі здібності. Враховуючи справжню рідкісність цього ресурсу - в середньому приблизно 5% працездатного населення - держава має здійснювати політику максимального сприяння в справі стовідсоткового залучення носіїв цього ресурсу до господарської діяльності. Це повинен бути системний комплекс заходів у сфері оподаткування, регуляторної політики, охорони від рейдерства, чиновницького та бандитського рекету тощо.

При виконанні державою такої функції, як перерозподіл доходу виникає нелегка дилема пошуку балансу між забезпеченням, з одного боку, економічної справедливості,

яка має великий потенціал поточного та майбутнього стимулювання і самої творчої праці, і підготовки тих передумов, без яких така праця є неможливою, а