УДК 331.2

0.В. Сторожук, доц., канд. екон. наук, А.В. Михайлюк, здобувач

Кіровоградський національний технічний університет

Соціальні гарантії держави в контексті розвитку кадрового потенціалу

професійно-технічної освіти України

Стаття присвячена аналізу ролі соціальних гарантій держави в контексті розвитку кадрового потенціалу професійно-технічної освіти України. Виявлено невідповідність державних соціальних гарантій та механізмів їх реалізації в системі освіти, зокрема професійно-технічної. Запропоновані напрямки посилення дієвості механізмів реалізації соціальних гарантій держави в системі професійно- технічної освіти.

соціальні гарантії, професійно-технічна освіта, кадровий потенціал

Постановка проблеми. В останні роки у вітчизняній системі професійно- технічної освіти відбулися істотні зрушення, обумовлені трансформацією соціально- економічної і політичної ситуації в країні. Це вимагає у свою чергу зміни освітніх стандартів, рівня і якості підготовки кваліфікованих робітників, удосконалення номенклатури спеціальностей відповідно до сучасних вимог. Традиційна система професійно-технічної освіти характеризується застарілою матеріально-технічною базою, недосконалістю кваліфікаційних характеристик на професії та види робіт, державних стандартів професійно-технічної освіти, недостатнім рівнем підготовки педагогічних працівників, і тому неспроможна сьогодні і в найближчому майбутньому забезпечити збереження і розвиток кадрового потенціалу кваліфікованих робітників в Україні.

Серед великої кількості питань, які стосуються державного регулювання системи освіти в Україні, особливе місце належить забезпеченню соціальних гарантій держави в контексті розвитку кадрового потенціалу професійно-технічної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Темі соціальних функцій держави, формування і використання кадрового потенціалу працівників, розвитку системи освіти як складової національної безпеки держави присвячено багато робіт вітчизняних науковців. Серед інших потрібно виділити таких відомих вчених, як: С.І. Бандур,

1.К. Бондар, О.А. Бугуцький, В.М. Геєць, О.А. Грішнова, Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, Т.А. Заяць, Г.І. Купалова, В.І. Куценко, Е.М. Лібанова, М.В. Семикіна, В.П. Семиноженко, Л.М. Фільштейн.

Разом з тим, потрібно визнати, що проблеми забезпечення соціальних гарантій держави в системі освіти, зокрема в контексті розвитку кадрового потенціалу професійно-технічної освіти України все ще залишаються невирішеними. Актуальність і недостатня вивченість зазначених проблем обумовили вибір теми даної статті.

Метою статті є аналіз ролі і дієвості механізмів реалізації соціальних гарантій держави в контексті розвитку кадрового потенціалу професійно-технічної освіти України.

Виклад основного матеріалу. Як свідчать результати наших досліджень, протягом останніх років спостерігається чітка тенденція щодо скорочення обсягів підготовки кадрів у професійно-технічних навчальних закладах нашої держави. За даними Державного комітету статистики кількість професійно-технічних навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України скоротилась з 1246 одиниць у 1990 році до 1018 у 2008 році, або на 18,3%, а випуск ними кваліфікованих робітників зменшився відповідно з 376,7 тис. до 265,1 тис. осіб, або на 29,6%

Слід зазначити, що на сьогодні професійно-технічна освіта в розрізі професій (спеціальностей) не враховує належним чином потреб регіональних ринків праці, особливо перспективних. Крім того, падіння престижу робітничих професій, неефективне інформуванням населення щодо попиту на професії, недостатня участь

роботодавців у розв'язанні проблем професійної освіти призводить до невідповідності між попитом і пропозицією на робочу силу. Так, дефіцит робітничих професій на ринку праці України сягає 200 тисяч [3, С.3]. Причому попит на деякі робітничі спеціальності (токар, фрезерувальник, слюсар, штукатур, тесляр тощо), наприклад, у Кіровоградській області у десятки разів перевищує їх пропозицію [2, С.18].

За даними Міністерства освіти і науки України щорічно завершує навчання у інтернатних закладах близько однієї тисячі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, 60% з них продовжує навчання в професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ), 10% - у вищих навчальних закладах, решта працевлаштовуються або продовжують навчання в середніх навчальних закладах [18].

Акцент щодо професійної орієнтації та підготовки молодих людей з числа сиріт та позбавлених батьківського піклування, як правило, робиться не на отриманні професії, яка б відповідала здібностям та бажанням дитини, а на можливості швидкого досягнення економічної самостійності. За таких умов відбувається порушення фундаментальних прав, що гарантовані Конституцією України [8].

Тенденція до посилення соціальної ролі професійно-технічної освіти проявляється протягом всього досліджуваного періоду. Зокрема, з 1991/1992 навчального року частка дітей-сиріт та тих, хто залишився без батьківського піклування з-поміж учнів ПТНЗ мала стійку тенденцію до підвищення (табл. 2): 1991/1992 - 0,8%, 2001/2002 - 1,9%, 2005/2006 - 3,5%. Зріс рівень частки учнів, що мають одного з батьків: 1991/1992 - 9,9%, 2001/2002 - 13,7%, 2005/2006 - 15,7%; та учнів з функціональними обмеженнями: 1991/1992 - 0,4%, 2001/2002 - 0,6%, 2005/2006 - 1,0%. Оцінка учнів за рівнем забезпеченості у відповідний період є недосконалою через ґрунтовну зміну підходів до цього інтегрованого показника.

Між тим, досвід розвинутих країн свідчить, що соціальна функція держави не повинна мати глибинного зв'язку з освітою, адже за такої моделі „малозабезпечена особа автоматично стає малоосвіченою" [7].

В цьому зв'язку повністю погоджуємося з думкою, якої дотримуються видатні українські вчені Б. Данилишин і В. Куценко, що, окрім особливо важливої ролі, яка відведена професійно-технічній освіті в забезпеченні відродження економіки України, „на висококваліфіковані робітничі кадри покладено місію формування середнього класу в Україні" [6, С.74], небідної і освіченої частини суспільства, без якої не можна побудувати міцну і конкурентоспроможну державу.

Декларована державою пріоритетність освіти, в тому числі професійно- технічної, має передбачати реальну підтримку освітньої галузі, достатнє фінансування, високий рівень оплати праці і соціальний захист освітян. Адже якість формування кадрового потенціалу професійно-технічної освіти великою мірою зумовлена рівнем підготовки педагогічних працівників. Разом з тим, як свідчить статистика, система