Не відіграє важливої ролі в закріпленні молодих педагогів у сфері професійно- технічної освіти така соціальна гарантія, як надання адресної грошової допомоги. Згідно із законодавством, вона встановлюється у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати випускникам педагогічних вищих навчальних закладів, які уклали угоду про роботу в ПТНЗ на строк не менш як три роки [12]. Однією з причин цього є, на наш погляд, неспіврозмірність фактичних потреб для облаштування молодого спеціаліста за новим місцем проживання із розміром грошової допомоги на цю мету. На думку опитаних нами педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів Кіровоградської області, для підвищення дієвості цієї соціальної гарантії розмір грошової допомоги необхідно збільшити як мінімум утричі.

До зниження рівня соціальних державних гарантій в оплаті праці працівників освіти, в тому числі професійно-технічної, призвело затвердження постанов Кабінету Міністрів України від 25.10.2008 № 939 „Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій бюджетної сфери" та від 20.12.2008 № 1117 „Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 р. № 1298 і від 25 жовтня 2008 р. № 939". Так, цими документами з 1 грудня 2008 року запроваджено норму для встановлення посадових окладів працівників бюджетної сфери на рівні 545 грн., замість законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати 605 грн., що фактично „заморозило" рівень зарплати освітян і погіршило їх і без того складне соціально- економічне становище, зважаючи на невпинне зростання цін і тарифів в економіці. Як відомо, з 1 жовтня 2009 р. мінімальна заробітна плата в Україні становить 650 грн. [9, с.5], проте заробітна плата працівників освіти залишилася на рівні грудня 2008 року. Лише для працівників, у яких посадові оклади менші ніж розмір мінімальної заробітної плати, заробітна плата встановлюється на рівні 650 грн. Таким чином, на сьогодні працівники бюджетної сфери, які мають 1-3 тарифні розряди (прибиральники приміщень, двірники, сторожі та робітники, які виконують кваліфіковані роботи), отримують однакову - мінімальну зарплату. Тобто міжпосадові співвідношення між ними абсолютно „стерті". Інші міжпосадові співвідношення теж порушені. Наприклад, працівникам, які мають 10 і 11 тарифні розряди - викладачам, завідувачам лабораторій ПТНЗ фактично відповідає тарифний коефіцієнт відповідно 1,53 замість 1,82 та 1,65 замість 1,97. Таким чином, запровадження III етапу Єдиної тарифної сітки з 1 вересня 2008 року фактично не забезпечило її реалізацію в повному обсязі.

Крім того, прогнози щодо зміни ситуації в оплаті праці педагогічних працівників також невтішні. Так, за словами першого заступника глави секретаріату Президента України О. Шлапака, „у 2010 році працівники від першого до восьмого розряду одержуватимуть однакову заробітну плату" [15, С.2]. Це фактично означає поширення „зрівнялівки" в оплаті праці і подальше падіння рівня реальної зарплати бюджетних працівників, в тому числі педагогів.

Така ситуація, на наш погляд повністю руйнує ідею організації оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки через можливість постійного втручання в механізми її реалізації (зміна в бік погіршення міжпосадових співвідношень, ситуативність підходів щодо встановлення розміру посадового окладу за першим тарифним розрядом тощо).

Висновки. Зважаючи на вище викладене, можемо зробити висновок, що на сьогодні вкрай необхідним є посилення дієвості механізмів реалізації соціальних гарантій держави в системі професійно-технічної освіти. Для цього, на наш погляд, доцільним є:

- здійснення просвітницької та інформаційно-рекламної роботи щодо підвищення престижності робітничих професій, їх потреби на ринку праці, можливостей системи професійної освіти і навчання;

- припинення формального підходу до питання професійної орієнтації дітей-

сиріт;

- стимулювання праці і посилення соціального захисту педагогічних працівників професійно-технічної освіти з метою піднесення престижу їх діяльності, стабілізації зайнятості;

- збільшення розміру адресної грошової допомоги для облаштування молодого спеціаліста за новим місцем проживання при прийнятті його на роботу в ПТНЗ;

- невтручання в механізми реалізації системи регулювання оплати праці бюджетних працівників на основі Єдиної тарифної сітки і подальше реформування оплати праці працівників освіти.

Список літератури

1. Бандур С.І. Соціальні наслідки економічних перетворень в Україні та пріоритети регіональної політики ринку праці / Семен Бандур // Зайнятість та ринок праці. Міжвід. наук. зб. - К.: РВПС України НАН України. - 1998. - Вип. 6. - С. 3 - 11.

2. Берлінський В. Кіровоградщина: розвиток трудового потенціалу / Василь Берлінський // Людина і праця. - 2008. - №7. - С.17-18.

3. Висококваліфіковані працівники залишаться затребуваними // Праця і зарплата. - 2008. - № 44 (624). - С. 3.

4. Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. - Харків: Константа, 2006. - 272 с.

5. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - Київ: "Знання", 2001. - 254 с.

6. Данилишин Б., Куценко В. Інтелектуальні ресурси в економічному зростанні: шляхи поліпшення їх використання / Богдан Данилишин, Віра Куценко // Економіка України. - 2006. - №1. - С. 71-79.

7. Дьию Д. Демократия и образование: Пер. с англ. - М.: Педагогіка-