прибутків, отриманих у результаті вчинення операцій з активами; прибутків, нарахованих за активами інститутів спільного користування.
Але успішний розвиток венчурного бізнесу вимагає державної підтримки, на зразок Голландії, коли уряд гарантує покриття половини можливих збитків, пов'язаних з інвестуванням у приватні фірми.
У контексті інформації про венчурне фінансування звернемо увагу, що кожна із країн світу притримується своїх принципів вкладання коштів у бізнес. Так, у США венчурне фінансування здійснюється у початковий бізнес, у Європі - у бізнес, який себе вже зарекомендував.
В Україні ж поки що венчурне фінансування, хоч і представлено 50 венчурними фондами, не орієнтується на інновації, але найбільш привабливими сферами для нього є харчова промисловість, роздрібна торгівля, будівництво, переробка сільськогосподарської продукції. Багато венчурних фондів створюється для того, щоб обслуговувати проекти своїх засновників: вони або консолідують кошти для власних інвестиційних проектів, або використовуються для оптимізації податкових платежів засновником [5].
Відзначимо, що формування венчурних фондів навертає до осмислення, яка, власне, інноваційна діяльність підприємств може розраховувати на державну підтримку? Щоб дати відповідь на це питання, слід звернутися до "Стратегії соціально-економічного розвитку України до 2015 року" [6], де акцентується увага на тому, що пріоритети розвитку української економіки, потрібно визначати з урахуванням конкретних технологічних укладів.
Не зупиняючись на оцінці всього ряду технологічних укладів, відзначимо, що у світі в 1990-х роках починає формуватися уклад, який отримав назву інформаційних і комунікаційних технологій. Нині ж починають проявлятися елементи 6 укладу - розвиток нанотехнологій, аерокосмічна промисловість та інше. Тут виникає проблема: чи вкладати інвестиції у попередні уклади (3-4 уклади), тобто "наздоганяти" світ, чи робити "інноваційний прорив" [6], вкладаючи інвестиції у 5 і 6 уклади?
Враховуючи незворотність технологічного розвитку в Україні і світі вважаємо за недоцільне " похапцем" наздоганяти упущене, а орієнтуватися на стратегію "інноваційного прориву", переглянувши пріоритетні напрямки інноваційної діяльності.
Висновки. Отже можна зробити висновок, що стан інноваційної активності визначається рівнем виробництва валової продукції на душу населення, обсягу експорту високотехнологічної продукції.
У цьому зв'язку потрібно запровадити ефективний механізм інвестування у науковіЛІТЕРАТУРА
Денисюк В.А. Оцінка інноваційної активності економіки країн та регіонів // Економічний часопис ХХІ. - 2006. - №1-2. - С. 47-50.
Бурлаков В., Домрачев В., Степанюк Є. Інноваційна модель розвитку економіки // Наука та економіка. - 2006. - №4(16). - С. 49.
Герасимчук Л. Зоны свободы // Киевский капиталист. - 2006. - №2. - с. 64-67.
Дворак П., Комишева Я., Прохазка П. Венчурный капитал странах Центральной и Восточной Европы // Проблемы теории и практики управления. - 2000. - №5.
Наумец И. "Авантюрный капитализм" // Инвестгазета. - 2004. - №40(469), 5 жовтня.
Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) // Економіст. - 2004. - №5, травень.