УДК 330.341:332.3

Горлачук В.В., Астремський А.В.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ

ІНСТРУМЕНТИ ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯМ

У статті наведено докази незадовільного стану земельних ресурсів в Україні та обґрунтовано необхідність підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення через впровадження організаційно- економічних інструментів. Доведено недостатнє висвітлення змісту організаційно- економічних інструментів системи управління землекористуванням на сучасному етапі. Розкрито сутність і зв'язки організаційно-економічних інструментів за методами впливу на систему управління землекористуванням, що забезпечить досягнення синергетичного ефекту раціоналізації землекористування.

Ключові слова: землекористування, ефективність, організаційно-економічні інструменти, синергетичний ефект.

В статье приведены доказательства неудовлетворительного состояния земельных ресурсов в Украине и обоснована необходимость повышения эффективности использования земель сельскохозяйственного назначения через внедрение организационно экономических инструментов. Доказано недостаточное освещение содержания организационно экономических инструментов системы управления землепользованием на современном этапе. Раскрыты суть и связи организационно экономических инструментов по методам влияния на систему управления землепользованием, что обеспечит достижение синергетического эффекта рационализации землепользования.

Ключевые слова: землепользование, эффективность, организационно-экономические инструменты, синергетический эффект.

The article provides the proofs of the unsatisfactory state of the land resources in Ukraine. The necessity for the increase of efficiency of the use of agricultural earths by means of organization and economic instruments is grounded. The author proves insufficient illumination of the contents that organization and economic instruments of land-tenure control system have in modern times. The essence and links of organizational and economic instruments are exposed through the methods of influence on the land-tenure control system. It will help to achieve the sinergy effect of the rationalization of land-tenure.

Key words: land-tenure, efficiency, organization- economic instruments, synergetics effeot.Постановка проблеми. Проведення земельної реформи в Україні орієнтованої на перехід до ринкових відносин призвели до порушення структури земельних угідь, послаблення конкурентоспроможності земле-користування. Майже половина (42,1 %) орних земель знаходиться на ерозійно небезпечних площах [11, с. 9], у результаті чого середньорічний змив ґрунту в області сягає понад 13 т/га [18, с. 2].

Екстенсивне використання орних земель призводить до зниження родючості ґрунтів через їх переущільнення, втрату водопроникності, аераційної здатності та інших негативних явищ, що відбуваються у ґрунті [18, с. 2]. Значної шкоди земельні ресурси зазнають через забруднення ґрунтів викидами промисловості (важкі метали, кислотні дощі тощо) та використання засобів хімізації в аграрному секторі [22, с. 2].

Сучасний стан земельних ресурсів є кризовим, земельні відносини не врегульовані, відсутні механізми та інструменти ефективного управління землекористуванням.

Основними причинами незадовільного стану земельних ресурсів в Україні є відсутність науково обґрунтованої методології їх використання, в результаті чого стратегія максимального залучення земель до активного обробітку стала пріоритетним напрямком «розвитку» аграрного сектора. У зв'язку з цим, виникає необхідність формування концепції організаційно-економічних інструментів управління землекористуванням, які забезпечать умову раціонального використання і охорони земель.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам ефективного управління землекористуванням в аграрному секторі економіки присвячено праці відомих вітчизняних вчених. Зокрема, в працях В.В. Горлачука [2; 3] висвітлюються теоретико-методичні засади та методологічні положення управління землекористуванням. Проблеми підвищення ефективності використання природно- ресурсного потенціалу, Б.М. Данилишин [17] розглядає через призму вдосконалення земельних відносин. У працях Д.С. Добряка [5] акцентується увага на формуванні концепції еколого-безпечного використання землі, А.С. Даниленко [4] надає пріоритетну роль земельним ресурсам у розвитку продовольчого ринку, В.М. Кривов [10] у своїх працях приділяє увагу питанням раціонального використання землі на основі економічних важелів, В.Я. Месель-Веселяк та М.М. Федоров [12] обґрунтовують необхідність реформування відносин власності у земле-користуванні. Праці Л.Я. Новаковського [16] присвячені, переважно, проблемам правового забезпечення управління земельними ресурсами. У працях А. Я. Сохнича [2] розглядаються питання земельного менеджменту, моніторингу земель. У дослідженнях М.Г. Ступеня [22] висвітлюються еколого-економічні аспекти використання земельних ресурсів. Третяк А.М. [23] досліджує пріоритетні напрямки розвитку земельних відносин, які базуються на реґулюванні відносин власності.

Традиційна методологія досліджень проблем раціоналізації землекористування цими вченими не в повній мірі відображає організаційно - економічні інструменти управління процесом використання земель сільськогосподарського призначення, що і визначає актуальність їх поглибленого дослідження.

Ціль статті постає у систематизації організаційно - економічних інструментів, що забезпечують ефективне управління аграрним землекористуванням в умовах ринкової економіки.

Виклад основного матеріалу. Феномен земле - користування за своєю природою носить неоднозначний характер. У цьому зв'язку існує об'єктивна необхідність систематизації термінологічної лексики, що забезпечить однозначність розуміння процесів, які мають місце у природі й суспільстві.

В економічному сенсі під землекористуванням слід розуміти суспільні відносини, пов'язані з використанням землі. В юридичному контексті - це види, форми і порядок використання землі. Проте вважаємо, що суть землекористування не можна розглядати окремо з точки зору економічної і юридичної складової. Це має бути їх синтез. Відтак, землекористування набуває більш розширеного і об'ємнішого визначення: це земельна ділянка, яка передана у власність або надана в користування суб'єкту господарювання для певних цілей та має фіксоване місцерозташування, точні границі та визначену площу [8, с. 58].

Необхідною умовою раціонального використання і охорони земель є ефективне управління землекористуванням. Водночас однозначне визначення цього поняття відсутнє. Так, управління землекористуванням трактують як цілеспрямований, планомірний вплив суб'єкта управління на земельну ділянку з метою підтримання її стійкого стану або переведення в новий бажаний стан [11, с. 5], або, що, на нашу думку, є більш точним визначенням, як «здійснення цілеспрямованої дії на землю