УДК 631.115.8:658.114.7

ШЕБАНІН В.С., Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв, Україна ЧЕРВЕН І.І., Миколаївський державний аграрний університет, м. Миколаїв, Україна

КООПЕРУВАННЮ НА СЕЛІ - НАЛЕЖНИЙ РОЗВИТОК

Обгрунтовано необхідність активізації розвитку кооперативних (насамперед - обслуговуючих) сільськогосподарських формувань. Висвітлено досвід як розвинених країн світу, так і України. Зроблено низку пропозицій щодо удосконалення кооперації і зміцнення її структурних формувань.

Necessity of activization of development cooperative (first of all - serving) agricultural formations is proved. Experience both the developed countries of the world and Ukraine. A line of offers concerning improvement of cooperation and strengthening of its structural formations is made.Здійснене в Україні в останні роки реформування крупних аграрних підприємств призвело до їх розпаду і створення великої кількості дрібних формувань, які не в змозі самостійно забезпечувати ефективне ведення своїх господарств. Певним виходом із цієї ситуації є активний розвиток кооперування.

Кооперація - соціальна економічна категорія, яка виражає відносини між її учасниками в процесі їх співробітництва для досягнення взаємовигідної мети на основі спільного використання ресурсів і справедливого розподілу одержаного ними кінцевого синергетичного ефекту. Вона відіграє особливу роль у взаємозв'язках елементів агробізнесу, дає можливість реалі-зувати переваги крупного виробництва над дрібним, органічно поєднати особисті, Колек-тивні та суспільні інтереси. Кооперування - важливий шлях до одержання вигоди всіма її учасниками. Це - одна з найбільш вдалих форм організації агропромислового виробництва. Тому у всьому цивілізованому світі переважають формування саме кооперативного типу. Через них проходить від 20 до 1 00% виробленої сільгосппродукції.

Проблеми ефективного розвитку кооперації в аграрній сфері економіки нашої країни нині знаходяться в центрі уваги наукових досліджень В.Гончаренка, Ф Горбоноса, В.Зіновчука, О.Кри- сального, М.Маліка, Л.Молдован та ін. Але слід визнати, що багато пов'язаних з ними питань поки що все ж залишаються недостатньо вивченими, особливо - на регіональному рівні. Саме їх розгляду і присвячено цю статтю.

Дослідження науковців показали, що в Україні кооперативний рух зародився майже 150 років тому. Значний внесок у становлення та розвиток кооперації в Україні зробили українські вчені минулого, насамперед М.Туган-Бара- новський, А.Жук, Б.Мартос, К.Паньківський, А.Чаянов, С.Подолинський, Є.Храпливий та ін.

Кооперація є основою функціонування відповідних організаційно-правових підприємницьких структур вертикального та горизонтального типів, яка робить виробництво масштабним і забезпечує одержання на одиницю затрат максимуму кінцевого продукту спільної діяльності. Саме вона дозволяє забезпечити захист інтересів товаровиробників. Як свідчить практика, найбільшу користь від неї одержують фермерські та особисті селянські господарства, які самостійно, поодинці, не в змозі вирішувати проблеми, що виникають.

В умовах настачі у господарств технічних засобів важлива роль відводиться різноманітним обслуговуючим формуванням, найбільш поширеним з яких в Україні нині є МТС. Але необхідно вказати, що вони в основному надають послуги сільськогосподарським підприємствам. Що ж стосується малих агроформувань і в першу чергу - особистих селянських господарств, то їм ці послуги, як правило, надаються на комерційній основі. Тому за правильним шляхом, на наш погляд, йдуть регіони, в яких почали формуватися кооперативи з використання сільгосптехніки за участю особистих селянських господарств (частіше за все - це багатопрофільні обслуговуючі кооперативи). Через такі копе- ративні МТС всі сільгосптоваровиробники, що є їх членами, зможуть за оптовими цінами закуповувати техніку, паливно-мастильні матеріали та запасні частини, за більш низькими тарифами проводити ремонт та обслуговування технічних засобів. Їх насамперед доцільно створювати на базі господарств, що реформуються у дрібні виробничі формування.

Виходячи з накопиченого у світі досвіду, фермерські і особисті селянські господарства повинні створювати перш за все наступні види кооперативів:

споживчі, які покликані забезпечувати їх необхідними товарами та послугами (до них належать садівницькі і дачні кооперативи, а також ті, що забезпечують селян нафтопродуктами, добривами, засобами захисту рослин тощо);

кредитні, кошти яких використовуються учасниками для їх потреб;

збутові, предметом співпраці в яких є спільний збут сільгосппродукції, її переробка і реалізація готових продуктів, вироблених членами таких кооперативів.

Збутові і закупівельні товариства, які виникли як виробнича необхідність для надання допомоги селянину у придбанні сировини і матеріалів та реалізації продукції, О.Чаянов розглядав як основу для створення заготівельно-збутових копе-ративів. Під селянською кооперацією він розумів союз господарств і вважав, що господарства, які входять у такий союз, від цього не знищуються, а й надалі залишаються дрібними трудовими господарствами. Сільськогосподарський кооператив він розглядав як доповнення до самостійного селянського господарства, яке обслуговує його [7, с. 77].

До функцій кооперативу, що обслуговує, наприклад, особисті господарства населення, слід включати: забезпечення їх кормами, ветеринарним обслуговуванням худоби та птиці, добривами, засобами захисту рослин і тварин, насінням, надання різноманітних послуг (транспортних, з обробітку присадибних ділянок технікою та ін.), допомога в реалізації вирощеної продукції.

Найбільш поширеними формами кооперативних відносин є:

модель, за якою господарюючі суб'єкти об'єднуються на пайових засадах;

модель у формі спільної діяльності на контрактній основі;

модель у формі спільного підприємства;

асоціативна модель, що створюється переважно для координації дій або виконання певних функцій, делегованих їх засновниками [6].

В Україні в останні роки все більшого розвитку набувають різні організаційні форми спільного використання технічних засобів у сільському господарстві - приватні, акціонерні або державні машинно-технологічні станції, що виконують широке коло механізованих робіт, або механізовані загони, у яких концентруються високопродуктивні машини, що спеціалізуються на збиранні урожаїв зернових, кормових та інших культур, цукрових