Обслуговуючі кооперативи із спільного використання техніки та її ремонту є для фермерів тією структурою, яка має бути створена для поліпшення їх матеріально-технічного становища. Наприклад, в Австрії у такі формування об'єднані майже 90% селянських господарств. Спільне використання техніки знайшло поширення і у Німеччині, де машинні товариства обслуговують до 40% фермерських господарств. При цьому техніка тут видається напрокат. При такому її використанні кожний власник виконує певні роботи за замовленнями інших фермерів [2].

Кооперативи зі спільного використання техніки, як свідчить практика, ефективні лише тоді, коли загальний обсяг виконуваних робіт досягає рівня робочої потужності техніки, використання якої здійснюється спільно.

Перспективною, на наш погляд, є кооперація великих господарств з дрібними фермерськими та особистими селянськими формуваннями. При цьому необхідно, щоб підприємства і господарські організації проводили відповідну організуючу діяльність, яка охоплює процеси виробництва та реалізації продукції всіх галузей дрібних товаровиробників. Таке кооперування спонукає останніх до впровадження сучасних технологій, виконання укладених з партнерами по кооперації угод, використання сучасних методів виробництва, що полегшують працю у сільському господарстві і роблять її більш

ефективною.

При кооперації великих підприємств з особистими селянськими господарствами можна застосовувати сімейну оренду (як у рослинництві, так і у тваринництві). Окремі сім'ї можуть брати в оренду у великих господарств тваринницькі ферми, плодові і виноградні насадження, ділянки овочевих культур, вирощування яких відріз-няється високою трудомісткістю. У розпорядження сім' ї може бути передана частина вироблених у крупних господарствах сіна, кормового буряку, кукурудзи та інших кормів, необхідних їм для вирощування худоби.

Слід вказати, що у розвинених країнах світу найбільшого поширення набули неформальні, переважно безстатутні форми кооперації, юридичні ж кооперативні структури поширені меншою мірою. Це пояснюється насамперед неоднаковими стартовими умовами і можливостями кооперативних селянських господарств, де не останню роль відіграє стан їхньої ресурсної бази і психологічний настрій на той чи інший вид кооперації самих фермерів. Слід вказати, що і в Україні здебільшого створюються неформальні виробничі об' єднання, в яких економічні відносини між учасниками налагоджуються на товариській основі - простої усної домовленості партнерів [3, с. 185-186].

Одним з головних напрямків кооперації в аграрній сфері Росії є споживча сільськогосподарська кооперація (у вигляді кооперативів та їх союзів). Ці некомерційні організації, як свідчить досвід Оренбурзької та деяких інших областей Росії, сприяють забезпеченню росту ефективності сільськогоспо-дарського виробництва. Запорукою успіху в їх діяльності є активна взаємодія з агросервісними підприємствами та організаціями, розвиток маркетингу, правове забезпечення, розповсюдження досягнень науки і техніки. У зв'язку з відсутністю ефективної банківської системи, що обслуговує аграрний сектор економіки, фінансово-кредитне їх забезпечення здійснюється за допомогою сільськогосподарських споживчих кооперативів, учасниками яких є агротоваровиробники, підприємства малої переробки, сільське населення, приватні підприємці, що мають первісні оборотні засоби. На увагу заслуговує і досвід Росії щодо створення "Союзу сільських кредитних кооперативів", до складу якого входять 95 таких

формувань з 29 її регіонів [1].

На жаль, процес формування в Україні системи сільськогосподарських кооперативів розви-вається досить повільними темпами, далекими від бажаних. Створення кооперативів стримують: законодавчо передбачені вступні внески тільки грошима в рівних часках; один вирішальний голос незалежно від величини паю не зацікавлює членів у додаткових внесках на розвиток підприємства; при виході з кооперативу його член має право лише на повернення пайового внеску, при цьому він не може пропорційно розміру свого паю одержати частину майна юридичної особи, що збільшується за рахунок приросту неподільного фонду; не повертається також і вступний грошовий внесок (виняток становить лише ліквідація кооперативу, коли залишене після розрахунків майно розподіляється пропорційно до майнових внесків) [5, с. 199-200]; неприйняття податковими службами на місцях безприбуткового статусу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів з одночасним вилученням у них податків і на прибуток, і на додану вартість; відродження і становлення кооперативного сектору в аграрній сфері АПК, на відміну від розвинених країн світу, відбувається без належної державної підтримки. Зокрема, поки що не вирішено питання державної цільової фінансової підтримки сільськогосподарських кооперативів (лізинг, участь у приватизації державних підприємств, створення спеціального фонду підтримки кооперативного руху в сільському господарстві на зразок Державного фонду підтримки фермерів тощо). Проблематичним є також інвестування кооперативного сектору. У цьому плані перспективним є формування мережі кооперативних банків та кредитних спілок [4].

Кооперативна форма господарювання повинна зайняти важливе місце у піднесенні національної економіки, виході її з кризового стану, бо в умовах великої конкуренції сільськогосподарські товаровиробники самостійно не в змозі протистояти посередницькому бізнесу. Ураховуючи вказане, держава покликана забезпечити законодавчу підтримку і регулювання діяльності кооперативних формувань.

Допомога з боку держави формуванню кооперативів усіх видів і форм вимагає розроблення науково обґрунтованої системиЛІТЕРАТУРА

Головань А. Кредитная кооперация: проблемы и перспективы // АПК: экономика, управление. - 2001. - №11. - С.48-54.

Єрмолаєва М.В., Скиданенко Ю.Д. Про кооперування фермерських господарств // вісник аграрної науки Причорномор'я. - 2004.- №2. - Т.2. - С. 127-131.

Збарський В.К. Менеджмент малого бізнесу: Навчальний посібник. - К.: ДАКК, 2006. - 361 с.

Зіновчук В.В. Особисті формування матеріально-технічної бази сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів // Нова економічна парадигма формування стратегії національної продовольчої безпеки України у