Зазначимо, що в Миколаївській області сільська молодь віком від 15 до 35 років на 1 січня 2005 р. становила 114,5 тис. чол., або 27,9%. Для порівняння: міська молодь складає

Основними рисами цього явища є надзвичайно високий рівень старіння населення і, відповідно, низька частка молоді.

На початку 80-х років в Україні розпочався соціально негативний процес - депопуляція сільського населення, яка в 1990 р. охопила 18 областей України, а в 2000 р. майже всю сільську місцевість. Відбувається природне кількісне зменшення селянства, про що свідчить коефіцієнт життєвості - співвідношення кількості народжень і смертей, який починаючи з 1979 р.

став меншим за одиницю (0,979) з тенденцією до подальшого зниження [1, С. 122].

Кількість народжених в сільській місцевості Миколаївської області знизилася з 7,5 тис. осіб в 1985 році до 3,8 тис.осіб в 2004 році. Коефіцієнт природного приросту населення в 2004 році становив - 3,9. На кожні 1000 осіб народжувалося в середньому 4, а вмирало 8 людей [9, С. 393].

Чисельність населення сільської місцевості Миколаївської області станом на 1 січня 2005 року складала 407,6 тис.осіб, що на 6,9 тис. менше в порівнянні з тим же періодом 2004 року. Скорочення чисельності населення, в першу чергу, зумовлено природними втратами: різке зниження народжуваності, зростання смертності, що є наслідком важкого економічного стану країни, найвищою платою за повільні структурні реформи. Зберігається частка зниження молоді у віці 16-29 років, що обумовлене підвищеним відтоком молоді з села впродовж досить

безробіття).

У 2004 р. в Миколаївській області найбільший рівень безробіття зареєстрований серед осіб віком від 15 до 19 років і становить 24,6% (табл. 1)[9, С. 416]/

Як видно з табл. 1, в сільській місцевості Миколаївської області найвищий рівень безробіття, визначений за методикою Міжнародної Організації Праці (відношення числа безробітних до економічно активного населення), спостерігається серед молоді 20-29 років і становить 15,1%. Саме в цей період молоді люди досягають фізіологічної та соціальної зрілості, найбільшої економічної активності, певного соціального становища в суспільстві. Молодіжне безробіття, як негативне явище економічної кризи країни, не може не викликати серьозного занепокоєння, термінового вирішення проблеми з боку держави. Безробіття негативно позначається не лише на матеріальному, а й на психологічному стані молодих людей і, як наслідок, серед непрацюючої молоді поширюється алкоголізм, наркоманія. Вживання ін'єкційних наркотиків в молодіжному середовищі є фактором підвищеного ризику щодо ВІЛ-інфікування. За офіційними даними в Миколаївській області в період з 1995 р. по 2004 р. кількість ВІЛ- тривалого періоду. На сьогоднішній день молодь складає лише четверту частину населення працездатного віку в порівнянні з 55 % у 1980 році.

За період з 2000 по 2004 рр. середньорічна кількість працівників підприємств сільського господарства Миколаївської області зменшилася на 49,1 тис.чол., або на 47,5%. Причому, на кінець 2004 р. зайнятої молоді в сільському господарстві області налічувалося 11,0 тис.чоловік, що становило 26,3% від загальної кількості працюючих, або 9,6% чисельності сільської молоді [9, С. 435] .

Зниження попиту на працю в народному господарстві в результаті спаду виробництва формує групу потенційно безробітних, серед яких швидко росте число частково безробітних, зайнятих в режимі неповного робочого часу або знаходяться у вимушених відпустках без збереження заробітної платні і т. д. (приховане

інфікованих збільшилась на 2272 особи [8]. Причому, неповнолітні становлять значну частину осіб, віднесених органами внутрішніх справ до групи ризику. Так, з 2001 р. по 2004 р. питома вага неповнолітніх, засуджених за злочини у сфері обігу наркотичних речовин в Миколаївській області зросла з 1,4 до 1,8 відсотків до кількості засуджених за відповідні злочини.

Перехід від стабільного соціального середовища до несбалансованого періоду постперебудови, який відбувся останніми роками, швидко змінюється. Нестабільне середовище часто перевищує адаптаційні можливості молодої людини, яка потребує соціального захисту з боку держави. Соціально- економічні зміни внесли свої корективи і в діятельність освітних систем. Нажаль, сьогодні спостерігається падіння престижу освіти, втрата інтересу до отримання знань взагалі. У виборі професій домінують спеціальності бізнесмена, брокера, працівника торгівлі, значно знизився інтерес до технічних професій, робочі спеціальності взагалі залишаються поза ринковими відносинами.

У відповідності до нової концепції розвитку людини, сформульованої в межах Програми розвитку ООН, жодна країна не може здійснити структурні перетворення в економіці без підвищення рівня базової освіти. Соціологічні опитування молоді в Україні засвідчують наявність невирішених проблем у державній освітній політиці, важливою функцією якої є підготовка молоді до відкритого демократичного суспільства, умов розвитку ринкової економіки, значних коливань кон'юнктури ринку праці.

Пильної уваги потребують проблеми сільської школи, які можна віднести до найактуальніших у галузі освіти. Так, за офіційними даними, в Миколаївській області в 2001 р. кількість сільських населених пунктів, що не мали шкіл, але мали підлітків та молодь 7-17 років становила 47,7% до загальної кількості населених пунктів. Особливе занепокоєння викликає матеріальний стан багатьох сільських дошкільних закладів, шкіл, забезпечення їх паливом, електроенергією, водою.

З 1990 р. істотно зменшилася кількість закладів професійно-технічної освіти, масштаби підготовки кваліфікованих робітників у цих профтехучилищах скоротилася, практично припинили своє існування професійно-технічні училища багатьох міністерств.

У 1990-2004 рр. в сільській місцевості Миколаївської області мережа об'єктів сільської соціальної інфраструктури зменшилася на 221 дошкільний заклад, 67 шкіл, 4381