лікарняне ліжко, значно скоротилися обсяги будівництва житла на селі, об' єктів соціального призначення. Діюча мережа соціально-культурних закладів, що покликана фізично, духовно і морально формувати життєве середовище сільських жителів, за своєю потужністю не спроможна виконувати ці функції. Однією з головних причин невиконання Державної програми розвитку соціальної сфери села на період до 2005 року стало істотне зменшення інвестування розвитку інфраструктури сіл через органи державного управління.
За роки незалежності було прийнято понад 70 Законів України, близько 800 підзаконних нормативно-правових актів, які тією чи іншою мірою спрямовані на вирішення молодіжних проблем. Проте нормативне регулювання молодіжної сфери не завжди відповідає реаліям сучасного життя, потребує внесення серйозних коректив.
В аграрній реформі, яка повинна була вирішити цілий комплекс проблем і, зокрема, забезпечити зайнятість сільського населення, допущено ряд прорахунків. Передусім це стосується соціального захисту молоді, відсутності належної молодіжної політики, яка нерозривно пов' язана з комплексом завдань аграрної, соціальної, бюджетної, регіональної політики.
Відродження села пов' язують із становленням високотехнологічного, конкурентноспроможного аграрного сектору, формуванням нової організаційної структури сільського господарства, його розвинутої інфраструктури.
Аналіз соціально-економічної ситуації в регіоні показує, що звільнення з виробництва працівників, зростання безробіття, яке створює низку негативних явищ в суспільстві, вимагають глибоких перетворень у сфері зайнятості сільської молоді. Від цього значною мірою залежить не тільки сучасний, а й майбутній розвиток суспільства. Молодь села потребує практичного соціального захисту з боку держави. Зростає кількість молодих людей, які неспроможні самостійно вирішувати свої найактуальніші проблеми (інваліди, молоді багатодітні сім' ї тощо), вони суттєво відчувають на собі відсутність соціальної захищеності .
Виходячи з цього вважаємо, що шляхи соціального захисту сільської молоді повинні передбачати:
прийняття законодавчих та нормативних актів, що забезпечують його дієвість;
створення в галузевих міністерствах і відомствах, що причетні до вирішення проблем молоді, організаційних структур, безпосередньо відповідальних за соціальний захист молоді села;
удосконалення системи фінансування, спрямованої на соціальний захист молоді;
створення умов для безперервного вдосконалення новітніх технологій, підтримка користувачів цих технологій, забезпечення інформаційних потреб молоді села;
створення необхідних державних, громадських, приватних закладів й установ, що розширювали б молодіжну інфраструктуру, сприяли діяльності різноманітних регіональних громадських молодіжних організацій і об' єднань, що діють у рамках Закону.
Збільшення кількості робочих місць з метою залучення молоді до праці на селі - одне із головних завдань державної молодіжної політики на регіональному рівні. При цьому великі сподівання покладаються на результати використання земельних ресурсів, оскількиЛІТЕРАТУРА
Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку // Інформаційно-аналітичний збірник. - К.: 2002. - 490 с.
Лібанова Е. М. Соціально-економічна політика держави та її вплив на зміну соціальної структури суспільства // Україна: аспекти праці. - 1999. - № 8. - С. 25-31.
Населення України в 1999 р. Демографічний щорічник. - К.: 2000. - 494с.
Палій О.М. Сутність, система і напрямки здійснення соціального захисту: Лекція. - Вид-во УАДУ, 1997. - С. 13.
Статистичний щорічник України за 1995р. - К.: 1996. - С. 57.
Статистичний щорічник України за 1999р. - К.: 2000. - 645 с.
Статистичний щорічник України за 2001р. - К.: Техніка, 2002. - 645 с.
Статистичний щорічник України за 1996 р. - К.: Українська енциклопедія, 1997. - 618 с.
Статистичний щорічник Миколаївської області за 2004 р. - Миколаїв, 2005. - 640 с.
Российская социологическая энциклопедия / Под ред. Осипова Г.В. - М.: Норма-М, 1998. - 665 с.
Якуба К. І. Демографічна політика в сільській місцевості України. - К.: 1999. - 71 с.