УДК 331.215.4:338.246

Гакаленко Т.М., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили

Регулювання нерівності як засіб впливу на суспільний добробут

В даній статті автором досліджуються можливості підвищення суспільного добробуту шляхом регулювання державою ступеня нерівності в розподілі благ. Проаналізовані погляди авторів теорії добробуту щодо наслідків перерозподілу для суспільного добробуту, визначені основні проблеми, що виникають при порівнянні різних суспільних станів з точки зору їх відповідності вищому рівню добробуту. Також визначені задачі державної економічної політики у сфері перерозподілу.

The problem of social welfare increase is actual enough. In this paper I investigate possibilities of welfare increase due to state regulation of inequality. There is analysis of welfare theory concerning consequences of redistribution. The most important problems of conformity of inequality level to higher level of welfare are determined. Also some tasks of state economic policy in redistribution are proposed.Добробут є одним з важливих об'єктів дослідження в економічній теорії. Поняття добробуту використовується для характеристики стану індивідів та суспільства, якості їх життя. Ріст добробуту можна вважати метою функціонування економічного механізму, ознакою його розвитку, що є найбільш зрозумілою та бажаною як для окремих індивідів, так і для суспільства в цілому. Таке значення добробуту пояснює становлення теорії добробуту, що включає дослідження його чинників, вимірювання його динаміки.

В теорії добробуту можна виділити два основних його чинники: темпи економічного зростання та нерівність в розподілі благ. Власне добробут і визначається як забезпеченість благами. Кожна можлива комбінація рівнів вказаних чинників являє собою певний суспільний стан, що зумовлює ту чи іншу забезпеченість благами індивідів, які складають суспільство, тобто той чи інший рівень їх добробуту.

Індивіди оцінюють суспільний стан, виходячи зі ступеня задоволення благами, доступними за даних темпів економічного зростання та існуючого розподілу. Це означає, що кожному суспільному стану властивий певний рівень добробуту, як сукупна суб' єктивна оцінка забезпеченості благами індивідів - членів суспільства.

В інтересах держави, зацікавленої у підвищенні добробуту громадян, бути обізнаною щодо того, як населення країни оцінює наявний суспільний стан в термінах рівня добробуту. Держава здатна впливати шляхом перерозподілу на темпи економічного зростання, на нерівність в розподілі благ. Отже, в даній статті метою автора є визначення можливостей впливу держави на рівень добробуту шляхом регулювання ступеня нерівності в розподілі благ.

Основні задачі, що вирішуються, полягають в тому, щоб: визначити умови оптимального розподілу з точки зору авторів теорії добробуту; проаналізувати дослідження авторів теорії добробуту для виявлення впливу перерозподілу благ на суспільний добробут; розробити рекомендації щодо впливу держави на нерівність з метою підвищення суспільного добробуту.

Аналіз окремих аспектів добробуту часто був складовою дослідження більш масштабних проблем, актуальних у відповідності до потреб того чи іншого часу. В економічній науці не існує загальновизнаного підходу до визначення того, дослідження представників яких шкіл можна об'єднати в теорію добробуту. Тому визначимо коло науковців (в хронологічному порядку), які працювали з тими аспектами теорії добробуту, що узгоджуються із задачами даної статті.

Перші пропозиції щодо визначення умов оптимального розподілу з'являються в творах пізніх схоластів, таких як Л.Моліна, Д.Карафа (XVI ст.), а також представників класичної школи політекономії, наприклад, А.Сміта, Й. фон Юсті (Х^ІІ ст.). Ці пропозиції зводилися до визначення напрямків участі держави в економічних відносинах, розподілу повноважень між державою та приватними суб' єктами господарювання.

Вагомий внесок у дослідження наслідків перерозподілу для суспільного добробуту зробили роботи маржиналістів, об'єднані в "економіку добробуту". В межах цього напрямку розрізняють дві наукові школи: "суб'єктивну" і "нової економіки добробуту", що були очолені, відповідно, А.Пігу та В.Парето. Пігу дійшов висновку, що шляхом перерозподілу можна підвищити суспільний добробут, тоді як Парето заперечив можливість виявлення наслідків перерозподілу для добробуту суспільства. Але Пігу не визначив, наскільки рівномірним має бути розподіл, а за логікою Парето виявляється, що перерозподіл взагалі непотрібний, з чим не могли погодитися їх послідовники. Спроби вирішити ці питання були здійснені такими науковцями, як Т.Сцітовські, Н.Кальдор, Р.Хікс. Запропонований ними компенсаційний критерій призначався для оцінки втрат і виграшів різних членів суспільства від перерозподілу, що з певними обмеженнями дає можливість з'ясувати зміну суспільного добробуту.

Подальші дослідження проблеми оптимального розподілу проводилися на основі використання функції суспільного добробуту. Автором першої такої функції був А.Бергсон, після чого з'являються роботи П.Самуельсона та К.Ерроу. Вони аналізували можливості побудови функції суспільного добробуту.

Окремий етичний напрямок теорії добробуту представляють роботи Дж.Ролза, Дж.Харсаньї. Його відрізняє те, що особлива увага при вирішенні проблеми перерозподілу благ приділяється забезпеченню справедливості.

Аналіз робіт схоластів та представників класичної школи політекономії дозволяє виділити дві ключові ідеї щодо перерозподілу благ. Сутність першої полягає в тому, що важливою умовою ефективної економіки та високого рівня добробуту є конкуренція. Наприклад, Л.Моліна стверджує, що монополії, встановлення фіксованих цін суперечать суспільному добробуту [10]. Тобто вже в XVI ст. конкуренція розуміється як явище, що в значній мірі сприяє реалізації інтересів всіх членів суспільства в процесі виробництва і розподілу благ. Пізніше ця думка була підтверджена А. Смітом, для якого вільний ринок найкращим чином забезпечує досягнення як індивідуального, так і суспільного блага [9].

Сутність другої ідеї відображається в тому, що автоматичне функціонування економічного механізму, що працює на основі приватної ініціативи, іноді може порушуватися, наслідки