економічного зростання залежать від сукупності факторів, одним з яких є дохідна або майнова нерівність. Якщо за інших незмінних умов існує ступінь нерівності, що є оптимальним для стимулювання економічного зростання, то він може вважатися критерієм оптимального розподілу, тобто оптимального суспільного стану. На основі даного підходу можна визначити ступінь нерівності, прийнятний для суспільства, зацікавленого в економічному зростанні. Критерій для порівняння різних суспільних станів можна сформулювати таким чином: якщо розподіл благ А забезпечує більші темпи економічного зростання в порівнянні із станом Б, то стан А є кращим з точки зору суспільного добробуту, якщо від економічного зростання підвищується забезпеченість благами всіх членів суспільства.
Крім того, для сприйняття такого ступеня нерівності суспільством бажаним являється виконання наступних умов:
нерівність у суспільстві не повинна перевищувати певного, соціально прийнятного граничного значення, після досягнення якого мають місце соціальні конфлікти;
рівень життя найменш забезпеченої групи має передбачати забезпеченість найбільш необхідними, з точки зору світових стандартів, благами, незважаючи на його відмінності від середнього рівня життя в даному суспільстві;
приналежність до найменш забезпеченого класу не має бути закріпленою, тобто мають існувати можливості для приєднання до групи з кращим рівнем життя.
Зважаючи на вищесказане, важливою задачею уряду для підвищення добробуту є забезпечення такого розподілу доходів і майна, що сприяв би прискоренню темпів економічного зростання. Особливо це актуально в умовах тра-
Література
Бентам И. Введение в основание нравственности и законодательства. - М.: Российская политическая энциклопедия, 1998. - 415 с.
Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М.: Дело, 1994. - 720 с.
Гринберг Р.С., Рубинштейн А.Я. К общей теории социальной экономии // Труды научного семинара "Неизвестная экономика". Вып. 6. - М.: ЦЭМИ РАН, 1998. - 30 с.
Козак Ю.Г. Критика маржиналистских трактовок социализма. - Одесса: Вища школа. Главное изд-во, 1988. - 176 с.
Панорама экономической мысли конца ХХ ст.: В 2 т. / Под ред. Д.Гринуэя, М.Блини, И.Стюарта. - СПб.: Экономическая школа, 2002. - Т. 2 VIII + 387 с.
Пигу А. Экономическая теория благосостояния. Т. 1 / Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1985.
Ролз Дж. Теория справедливости // http:// musa.narod.ru/rawls1.htm
Словарь современной экономической теории Мак- миллана. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 608 с.
Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов // http://ek-lit.agava.ru
нсформаційної економіки, оскільки розподільча система в ній ще не є закріпленою інституційно. Звичайно, відправною точкою у розподілі доходів та майна є розподіл, що має місце внаслідок функціонування ринкового механізму. Дії держави щодо перерозподілу можуть бути оцінені позитивно, коли перерозподіл стимулює економічне зростання. В подальшому дослідженні доцільно визначити інструменти, прийнятні для перерозподілу в ринкових умовах.
Отже, запропоноване дослідження дає можливість зробити такі висновки. Зростання суспільного добробуту є важливою ознакою економічного розвитку. Основними його чинниками є економічне зростання та розподіл благ. Здійснюючи перерозподіл, тобто впливаючи на дохідну чи майнову нерівність, уряд змінює забезпеченість благами різних членів суспільства і таким чином підвищує або знижує суспільний добробут. Проблема визначення наслідків перерозподілу є достатньо актуальною в економічній теорії, зважаючи на численні її дослідження. Більшість авторів, за виключенням В.Парето, К.Ерроу, доходять висновку щодо можливості порівняння різних суспільних станів та обрання того з них, що відповідає вищому рівню добробуту. Зважаючи на неоднозначність критеріїв такого порівняння, можна припустити наступне. Економічне зростання є бажаним для всіх членів суспільства, і, отже, суспільний стан, що передбачає розподіл благ, який стимулює економічне зростання, відповідає вищому рівню добробуту. Тоді як перерозподіл, що наближає такий суспільний стан, може бути виправданим з точки зору підвищення суспільного добробуту. Таким чином, темою подальших досліджень може бути аналіз взаємозв'язків між нерівністю та темпами економічного зростання для виявлення оптимального ступеня нерівності.
Шумпетер Й. История экономического анализа: В 3 т. - СПб.: Экономическая школа, 2004. - Т. 1 LVI + 496 с.
Clark J. Economic Institutions and Human Welfare. - N.Y.: Knopi, 1957. - 285 p.
Introduction Handbook of Social Choice and Welfare / Edited by Kenneth Arrow, Amartya Sen and Kotaro Suzumura // Discussion Paper Series A No. 417. - Amsterdam, Elsevier/North-Holland, 2001. - October.
Nordhaus W., Tobin J. Is growth obsolete? // Economic Growth, Fiftieth Anniversary Colloquium, Vol. 5. - New York National Bureau of Economic Research. - 1972.
Pareto W. Manual of Political Economy. - New York: Augustus M.Kelley, 1971.
Pundarik Mukhopadhaya Efficiency Criteria and the Sen -type Social Welfare Function // Working Paper No. 0114. - 2001. - November // http://www.fas.nus.edu.sg/ ecs/pub/wp/wp0114.pdf
Sloan H. Zurcher A. Dictionary of Economics. - N.Y.: Barnes and Noble, 1970. - 520 p.