Неокласичний підхід представлено поглядами А.Маршалла, який приділяє увагу сферам освіти, медичного обслуговування, забезпеченню та ефективності шляхів сполучення. Найбільш ефективним механізмом забезпечення засобів сполучення він вважав державний. Це було зумовлено зростанням попиту на послуги трамваїв, залізниць, суден, поряд із чим більш швидкими темпами зростала потреба в капіталі на їх забезпечення. Приватне забезпечення не в змозі було задовольнити ці потреби повною мірою. Лише дрібні судна, транспортні перевезення по шосейних дорогах та інші елементи інфраструктури, що не потребували великих обсягів капіталу, могли залишатися приватними [7, с. 373].

Ідеї Маршалла були розвинуті в працях А.Пігу. Фінансування державних витрат, на його думку, повинно здійснюватися за рахунок такої системи податків, що кожен член суспільства приносить однакову граничну пожертву [2, с. 88].

Велика Депресія 1929 року у США призначила нову роль державі - не лише накопичувати податки, а також витрачати накопичені кошти на соціальну сферу в спадній фазі економічного циклу. Суспільні витрати позитивно впливають на відродження попиту в депресивній економіці, сприяючи збільшенню зайнятості. Дж.М.Кейнс для стимулювання ефективного попиту запропонував збільшити державні інвестиції і державні закупівлі товарів [5]. Передбачалося, що розширення інвестиційної діяльності держави буде спрямоване на організацію громадських робіт - будівництво доріг, освоєння нових районів тощо. Отже, основна ідея Кейнса щодо забезпечення інфраструктури полягає у впровадженні механізму державного регулювання.

В 50-60-х роках XX ст. поступово набувають популярності погляди, що ставлять під сумнів кейнсіанську модель макроекономічного регулювання. Такі погляди висловлювалися монетаристами, неолібералами і пізніше, в 70-80-х роках, представниками економіки пропозиції.

Неолібералізм відстоював ринковий механізм регулювання економіки як найбільш ефективний. Єдиною функцією держави є контроль наявності умов, необхідних для конкуренції. Як чиказька, так і лондонська та фрайбурзька школи, які відносяться до напрямку неолібералізму, зосереджувалися на тому, що держава має вирішувати ті питання, які неспроможний вирішити ринок, а в деяких випадках держава і приватні агенти мають тісно співпрацювати [2, с. 239254].

Економіка пропозиції представила альтернативні погляди кейнсіанській теорії, орієнтованій на попит. Це, головним чином, зумовлювалося ситуацією, що склалася в 70-80-х роках. Економіка розвинутих країн була охоплена так званою інфляцією пропозиції, панувала стагфляція. Виходом з ситуації було зростання сукупної пропозиції, засобом для чого могла стати мотивація підприємців. Відповідно, для збереження їх прибутку необхідно було зменшити податки та соціальні виплати, а також запровадити приватизацію державних підприємств, в тому числі і підприємств інфраструктури. Втручання держави в економіку, як вважалося, необхідно було звести до мінімуму [2, с. 255].

Зміна політичних пріоритетів від державного регулювання до приватного забезпечення інфраструктури була наслідком таких основних причин, як процес накопичення капіталу великими промисловими підприємцями, створення транснаціонального капіталу, а також нездатністю держави вивчати та задовольняти попит господарюючих суб'єктів на послуги інфраструктури, що найкращим чином могло забезпечуватися ринком. Це зумовлювало як розвиток тіньового сектора, так і корупцію в сфері державного управління [10, с. 3].

Як результат науково-технічного прогресу з' являються нові види комунікацій, шляхів сполучення та засобів пересування. Це сприяє швидшому обміну інформації, руху товарних потоків, що під дією законів концентрації та централізації власності спричиняє нагромадження значних обсягів капіталу. Відтак відбувається і розвиток форм капіталу - від індивідуального до акціонерного. Акціонування дає змогу об'єднувати дрібні приватні частки у капітали, обсяг яких можна порівнювати з розміром державного бюджету. Це перетворює їх на альтернативний спосіб фінансування виробництв, що досягають економії масштабу при значних капіталовкладеннях. Переважна кількість таких підприємств являє собою природні монополії, серед яких головне місце посідають підприємства інфраструктури.

Інституційний напрям економічної теорії зосереджує свою увагу на ролі ринкових і соціальних інститутів. Його представники не дають однозначної відповіді щодо переваг механізму ринкового чи державного регулювання. Вони свідчать, що не можна зробити ніяких позитивних стверджень загального характеру стосовно впливу приватизації підприємств, в тому числі й інфраструктурних, на суспільний добробут. В свою чергу, держава теж не завжди може підвищити добробут суспільства [9, с. 112]. Вона може надати виключні права власності, а також примусити агентів, що ці права отримали, оплатити тим, хто втрачає від цих прав. В разі, якщо це станеться, буде мати місце зростання добробуту.

З аналізу можна побачити, що особливості економічного розвитку у той чи інший період формували певні концептуальні погляди, на яких ґрунтувалася державна економічна політика в галузі інфраструктурного забезпечення. Результати аналізу економічних поглядів на проблеми визначення механізму регулювання соціально-економічної інфраструктури узагальнено у таблиці.

З таблиці видно, що низькі можливості концентрації капіталу та сприйняття інфраструктури як послуг, які забезпечує держава, притаманні для ХУІІІ-ХІХ століть, висунули державу на перше місце як основне джерело фінансування соціально-економічної інфраструктури.

Разом з інституційною економічною теорією з другої половини ХХ століття поступово починають формуватися сучасні погляди на роль держави та ринку у забезпеченні послуг інфраструктури. Спираючись на недосконалість кейн- сіанських підходів до державного регулювання економіки, вони відстоюють протилежну позицію - приватне забезпечення всіх сфер економіки. На користь цієї концепції досвід розвинених країн показав, що ефективність функціонування приватних підприємств в ринкових економічних системах, як правило, вища, ніж державних [1, с. 77]. Емпіричною основою цього факту є дослідження, проведене Х.Клівом [10]. Незважаючи на деякі недоліки, механізм