Відсутність фінансової автономії та значний державний контроль за фінансовою діяльністю підприємств інфраструктури призвели до потреби державного субсидування підприємств.

Зростання державного субсидування та спустошення державного бюджету вимагали впровадження приватного забезпечення шляхом продажу існуючих активів підприємств інфраструктури приватним агентам.

Вливання інвестицій у сектор інфраструктури значним чином покращив якість послуг та загальний рівень добробуту населення.

Переукладання угод, скасування угод та повторна націоналізація інфраструктурних компаній стали наслідком довготривалості терміну окупності інвестицій, очікуваної політичної і соціально-економічної нестабільності та циклічного спаду в інвестиціях у даний сектор.

На сьогоднішній день найбільш поширеними видами співпраці є концесії, оренди, контракти на різних умовах, договори підряду тощо. Більшість підприємств, які обрали таку форму співпраці мають більше переваг, ніж чисто державне або приватне забезпечення за умови, що в секторі інфраструктури розвивається конкуренція. Це зумовлює вищий суспільний виграш від змішаного регулювання. За відсутності конкуренції приватний агент користується своїм монопольним становищем, підпадає під державне регулювання і тоді можливе продовження "циклу приватизація - націоналізація".

Незважаючи на те, що приватно-державні товариства в певному змісті являють собою повернення до минулого досвіду, коли проекти розвитку інфраструктури в більшості країн світу фінансувалися з приватних джерел, а підтримка держави виконувала стимулюючу роль, така співпраця набуває сьогодні в світі все більше популярності, не виключаючи й Україну.

В Україні вже створено закони, які певним чином відповідають вимогам такої форми співпраці. Це закони України: "Про природні монополії", "Про концесії", "Про антимонопольний комітет України", "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" тощо. Проте для реалізації основних завдань реформування соціально-економічної інфраструктури необхідне створення більш досконалої системи законів, які б дозволяли піднести державний та ринковий механізми регулювання на більш високий рівень на зразок розвинутим ринковим економікам.

Таким чином, аналіз розглянутої проблеми дає змогу зробити такі висновки і рекомендації:

1. Сучасна економічна політика держав, в яких розвиваються ринкові відносини, грунтується в більшості своїй на системі теоретичних поглядів певних наукових шкіл та напрямків. Їх різноманіття та історичний розвиток зумовлюють створення певних стереотипів в країнах, де ці напрямки переважають. Іноді наслідком цього стає економічна неефективність діяльності певних сфер економіки, зокрема соціально- економічної інфраструктури, які суттєво можуть вплинути на формування конкурентного середовища та економічне зростання.

Еволюція поглядів на форми забезпечення послуг не дає чіткої відповіді про переваги "крайньої" (державної чи приватної) форми забезпечення інфраструктурних послуг, оскільки кожна конкретна концепція будувалася на основі історичних та економічних умов життя суспільства, зокрема пов'язаних з науково-технічним прогресом, процесом нагромадження та централізації капіталів, стадією суспільно-економічного розвитку суспільства.

Серед концепцій регулювання соціально- економічної інфраструктури слід виділити дві основні: державне та приватне регулювання. В розвинених ринкових економіках державне та приватне забезпечення підприємств інфраструктури чергується через закономірність існування так званого циклу "приватизація - націоналізація", який є причиною того, що досить тривалий час свого функціонування підприємство діє неефективно.

Література

Акастьолов О.І. Фінансові аспекти приватизації власності в Україні // Фінанси України. - 2000. - № 9. - С. 75-78

Бартенев С.А. Экономические теории и школы (история и современность). - М.: Издательство "БЕК", 1996. - 352 с.

Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М.: Дело Лтд, 1994. - 720 с.

Инфраструктура и развитие. Отчет о мировом развитии - 1994. - Всемирный банк, Вашингтон. - 161 с.

Кейнс Д. Общая теория занятости, процента и денег // Классика экономической мысли: Сочинения. - М.: Изд-во "ЭКСМО-Пресс", 2000. - 896 с.

Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. Т. 2. Кн. 2. Процесс обращения капитала / Под ред. Ф.Энгельса. - М.: Политиздат, 1988. - Т. XVI. - 654 с.

Маршалл А. Принципы экономической науки: В 3 т. Т. 1 / Пер. с англ. - М.: Издательская группа "Прогресс", 1993. - 416 с.

Статистичний щорічник України за 2000 рік / Державний комітет статистики України; За ред. О.Г.Осауленка. - Київ: Техніка, 2001. - 598 с.

На сучасному етапі більш поширеним є співпраця держави та приватних агентів з метою запровадження конкуренції на етапі надання прав власності на забезпечення послуг, хоча вона теж не позбавлена недоліків через ренто- орієнтовану поведінку чиновників, низький рівень конкурентності, високі трансакційні витрати на укладання контрактів.

Спільна відповідальність держави та приватних підприємств у забезпеченні соціально- економічної інфраструктури може принести вищий загальний суспільний виграш, на відміну від суто державної (неефективної) та приватної (високий ступінь ризику).

Для запровадження в Україні реформ щодо спільного регулювання підприємств інфраструктури необхідно розробити набір законодавчих документів, які дозволять прозоро відслідковувати процес надання прав власності та державного контролю за діяльністю приватних агентів.

Эггертссон Трауинн. Экономическое поведение и институты / Пер. с англ. - М.: Дело, 2001. - 408 с.

Clive H. Private Participation in Infrastructure in Developing Countries: Trends, Impacts, and Policy Lessons // World Bank Working Paper No. 5, The World Bank, 2003. - 47 p.

Dailami M., Klein M. Government Support to Private Infrastructure Projects in Emerging Markets // Paper, presented at the Conference "Managing Government Exposure to Private Infrastructure Projects: Averting a New-style Debt Crisis", Cartagena, Columbia, 29-30 May 1997. - 29 p.

Fuente A., Vives X. Infrastructure and Education as Instruments of regional policy: Evidence from Spain / Economic Policy: A European Forum, April 1995, '20,