Проте здійснення комплексу землевпорядних заходів в Україні ускладнюється через непослідовність у проведенні земельної реформи, яка призвела до подрібнення земельних масивів. Але навіть при цьому серцевиною проекту землеустрою має бути проектне рішення з організації угідь, що включає в себе проектування складу і структури земельних угідь, проектування системи використання сільськогосподарських угідь та сівозмін на засадах контурно-меліоративної організації території, проектування заходів освоєння, поліпшення та охорони земель, розробку технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур, виробництва продукції тваринництва відповідно до конкретних умов землекористування, розробку бізнес-плану агропідприємства, виходячи з вимог ринкової економіки.

Важливим завданням щодо активізації економічної активності та розвитку агробізнесу в Україні є проведення консолідації сільськогосподарського землекористування та формування ефективних агроформувань ринкового типу. Незважаючи на те, що в Україні протягом 2001-2008 років зросла площа дрібного землекористування за рахунок власників земельних часток (паїв), одночасно спостерігається значний зріст аграрних фінансово-промислових об'єднань (26 об'єднань площею 2250 тис. га), стратегічним напрямом розвитку земельної політики має стати відновлення крупнотоварного сільськогосподарського виробництва. У цьому переконує досвід США, який свідчить про те, що в сучасних умовах будь-яка країна може досягти продовольчої незалежності завдяки підтримці крупних товарних господарств, створених за принципом спільно-часткових, кооперативних чи корпоративних прав власності на землю, розвитку горизонтальної і вертикальної агропромислової інтеграції [4, с. 13-14]. Крім того, крупнотоварне виробництво дозволяє ефективніше використовувати основні фонди, виробничу і соціальну інфраструктури, матеріально-технічні засоби, забезпечувати раціональне землекористування, включаючи систему науково обґрунтованих сівозмін та ін. Тому на загальнодержавному рівні слід створити правові та економічні передумови для формування укрупнених масивів землекористування, що дасть змогу оптимізувати розміри і розміщення земельних ділянок, дозволить запровадити систему раціонального використання земель та науково обґрунтовані сівозміни, застосовувати сучасні технології вирощування сільськогосподарських культур, сприятиме організації системи заходів щодо боротьби з деградацією ґрунтів та підвищенню їх родючості.

Враховуючи, що суцільна парцеляція земель та їх розподіл на земельні частки (паї) призвела до порушення екологічно збалансованого співвідношення сільськогосподарських угідь, постає нагальна потреба в обґрунтуванні заходів щодо раціонального використання та охорони земель.

Великою помилкою при цьому є включення в процес розпаювання деградованих та малопродуктивних земель, прибережних захисних смуг та інших земель, які еколого-економічно недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб. Тому необхідно обмежити використання таких земель шляхом заліснення або залуження, деградовані та малопродуктивні землі зарезервувати для природо-заповідного та іншого природоохоронного призначення; провести розроблення документації із землеустрою щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.

Викликає занепокоєння самовільне захоплення та нецільове використання земельних ділянок, погіршення родючого шару ґрунту, забруднення земель, непроведення заходів щодо її рекультивації, що завдає збитків державі та власникам землі [2, с. 33]. У цьому зв'язку ефективна протидія порушенням земельного законодавства та недотриманню принципів раціонального землекористування є головною умовою збереження корисних властивостей землі для майбутніх поколінь. У цьому зв'язку необхідно запровадити економічний механізм відповідальності на фізичні та юридичні особи за порушення земельного законодавства; розробити методику та порядок визначення розміру збитків, зумовлених самовільним захопленням земельних ділянок або їх використанням не за цільовим призначенням; обновити застарілу систему стандартів і нормативів у сфері використання та охорони земель, забезпечити обов'язковість розробки власниками землі та землекористувачами проектів землеустрою належних їм територій, розробки робочих проектів рекультивації порушених земель, захисту їх від ерозії, підвищення родючості ґрунтів та ін.

Ефективним інструментом державного управління землями, що забезпечує прийняття науково обґрунтованих рішень у галузі раціонального використання й охорони земель, надійним інформаційним ресурсом, є державний земельний кадастр. Тому створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру (АС ДЗК) та в її складі єдиної державної системи реєстрації земельних ділянок є одним з пріоритетів державної політики в сфері землекористування.

В Україні на сьогодні до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» входять 27 філій, 637 місцевих підрозділів. Центр має корпоративну віртуальну мережу передачі даних за технологією MPLS, яка нараховує понад 300 точок підключення користувачів. Інформаційна база державного земельного кадастру України містить електронний реєстр переліків усіх правовстановлюючих документів, виданих фізичним та юридичним особам України, починаючи з 1992 року, а саме - державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, довгострокових (терміном понад 5 років) договорів оренди землі в загальній кількості 10,8 млн записів. Розробка єдиної на території України автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та її впровадження вимагає чіткого планування та забезпечення необхідного фінансування, у тому числі за рахунок бюджетних коштів. Але ситуація із забезпеченості оновленими планово - картографічними матеріалами на місцях є незадовільною: в Автономній Республіці Крим - 0,4 %, Волинській області - 5 %, Житомирській - 9 %, Рівненській - 10 %, Хмельницькій - 5 %, Черкаській - 10 %, Чернівецькій - 8 %, містах Києві та Севастополі - 10 % від потреби [5, с. 16]. За оперативною інформацією Держкомзему України трапляються випадки недотримання вимог нормативно-правових документів та вимог при здійсненні державної реєстрації, вноситься недостовірна інформація про кількість зареєстрованих земельних ділянок, порушуються порядок та терміни розгляду звернень фізичних та юридичних осіб. Усунення цих