недоліків можна досягти за умови посилення відповідальності за виконання доручених завдань всіма гілками влади, суб'єктами господарювання на землі, забезпечення належного фінансування тощо.
Помилковим є звуження поняття земельного кадастру лише як облік земельних ділянок та реєстрацію актів у Книзі реєстрації, веденні поземельних книг. При цьому поза увагою залишаються такі його складові як кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування ґрунтів, оцінка земельних ділянок, без врахування яких інформація бази даних АС ДЗК є неповною. Для забезпечення достовірності бази даних АС ДЗК вона має містити такі елементи, як результати коригування та відновлення меж об'єктів кадастрового обліку (кадастрове зонування та результати кадастрових зйомок), відомості про земельні ділянки, незалежно від форм власності та цільового призначення, відомості про використання земель, їх розподіл за власниками та землекористувачами, у тому числі орендарями за угіддями і видами економічної доцільності, матеріали нормативної грошової оцінки земельних ділянок, експертної оцінки, кількісного та якісного обліку земель, відомості з книг записів реєстрації правовстановлюючих документів.
Важливим стратегічним орієнтиром розвитку земельної політики є формування ефективної системи управління землекористуванням. На жаль, поки що функції з управління земельними ресурсами розпорошені між органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності, затвердження документації із землеустрою та оцінки земель здійснюють органи з недостатнім рівнем управлінської компетенції з питань планування використання земель, землеустрою, охорони земель, розвитку території тощо, у результаті чого спостерігаються масові порушення чинного земельного законодавства, норм раціонального землекористування, низька ефективність управлінських рішень тощо.
За таких умов необхідно забезпечити підвищення ефективності державного управління земельними ресурсами та землекористуванням шляхом формування ринкової системи управління в галузі земельних відносин, наближеної до стандартів Європейського Союзу, спрямування діяльності органів виконавчої влади на проведення стратегічного аналізу, прогнозування, моніторингу та здійснення управлінських функцій; провести реформу системи управління земельними ресурсами та її децентралізацію, що забезпечить ефективність організаційної структури системи управління землями на загальнодержавному і місцевому рівнях в умовах ринкових відносин. Для подолання міжвідомчих неузгодженостей та усунення дублювання функцій міністерств та відомств у сфері регулювання земельних відносин потрібно докорінно поліпшити роботу органів виконавчої влади, на які покладаються обов'язки управління використанням і охороною земель шляхом оптимального розподілу властивих їм функцій.
Висновки. Дослідження свідчать, що реалізація ефективної земельної політики має базуватись на дотриманні таких орієнтирів її розвитку: * проведення інвентаризації усіх категорій земель,
що дасть змогу отримати достовірну інформацію
про кількісний склад земельних угідь та їх якісну характеристику з метою прийняття науково обґрунтованих управлінських рішень;
планування використання земель шляхом їх зонування, за допомогою чого визначатимуться подальші перспективи землекористування із погляду раціонального та ефективного використання земель конкретних територій;
здійснення землеустрою на загальнодержавному та регіональному рівнях, що сприятиме організації заходів з поліпшення та охорони земель, облаштуванню і оформленню правого режиму землекористування, створенню системи економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;
консолідація сільськогосподарського землекористування, що забезпечить організацію землеволодінь та землекористувань підприємств з урахуванням оптимальних розмірів та сприятиме формуванню конкурентоспроможних господарських структур;
проведення заходів щодо раціонального використання та охорони земель, за допомогою яких досягатиметься гармонійне поєднання вимог екологічної безпеки та економічної ефективності землекористування;
завершення створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, що забезпечить необхідною інформацією органи державної влади і місцевого самоврядування та сприятиме формуванню системи гарантування прав власності на землю;
підвищення ефективності управління землекористуванням на основі усунення міжвідомчих неузгодженостей, що дозволить створити інтегровану систему органів державної і виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Комплексне поєднання зазначених стратегічних
орієнтирів розвитку земельної політики створить
сприятливі умови для функціонування високоефективного юнкурентоспроможюго землекористування
.ЛІТЕРАТУРА
Бабміндра Д. Земля: деградація, зловживання, корупція... Як протистояти цим явищам? / Д. Бабміндра, Т. Єлефтеріаді // Землевпорядний вісник. - 2008. - № 3. - С. 21-26.
Мартин А. Управління земельними ресурсами: пріоритетні завдання на сучасному етапі реформ / А. Мартин // Землевпорядний вісник. - 2008. - № 2. - С. 30-36.
Третяк А. Концептуальні основи зонування земель для управління земельними ресурсами за межами населених пунктів / А. Третяк, В. Другак, О. Дорош // Землевпорядний вісник. - 2008. - № 4. - С. 40-45.
Третяк А. Стратегія аграрно-земельної політики України в умовах сучасної світової продовольчої кризи / А. Третяк, В. Другак, І. Осадча // Землевпорядний вісник. - 2008. - № 5. - С. 4-15.
Яцишина Г. Автоматизована система ведення земельного кадастру: перспективи становлення / Г. Яцишина // Землевпорядний вісник. - 2008. - № 3. - С. 14-17.