Враховуючи, що за сучасних умов ринкова ціна гною становить 70-80 грн./т і більше, компенсаційна його вартість дорівнюватиме в середньому 1,4 тис. грн./га. Долучивши до цієї суми транспортні й інші витрати, загальні витрати складатимуть 1,5 тис. грн. /га і більше.

Реалізувавши зерно (в залежності від його класу) в середньому за 600 грн./т, суб'єкт продажу може отримати 3 000 грн. = ( 5 т * 600 грн.). Таким чином, частка компенсаційних витрат на відтворення родючості ґрунту плюс прямі затрати на виробництво зерна, які в середньому складають 1,5-1,6 тис. грн./га, забезпечують економічний зиск від продажу зерна на рівні "нуля" і нижче. Отже, є всі підстави констатувати, що Україна піднімає не національну економіку, не національного товаровиробника, а підтримує країни-імпортери українського зерна, закордонних трейдерів, які, переробивши зерно, продаватимуть на українському ринку вже інший продукт, але за світовими цінами.

Ще гірша ситуація складається на ринку такої олійної культури, як соняшник. Адже при його урожайності 20 ц/га з ґрунту виноситься три тонни гумусу, для компенсації якого в ґрунт потрібно внести 60 т гною на 1 га, що у грошовому виразі складатиме понад 4 тис. грн./га. Реалізувавши насіння соняшника навіть за ціною 300 американських доларів (всі попередні роки продавали за ціною 100-200 американських доларів), виручка складатиме в межах 3 тис. грн./ га, що, як видно, не покриває витрат, пов'язаних з відтворенням родючості ґрунту. Якщо до цих витрат долучити прямі витрати на вирощування соняшника, то стає очевидним, що українська земля не працює на українську націю, її розквіт. Тим часом українські підприємці всупереч об'єктивним законам розвитку природи, процесам грунтотворення отримують економічний зиск за рахунок майбутніх поколінь, грабуючи решту гумусу, що поки що залишився в ґрунті. Тому політика держави повинна бути спрямована на забезпечення й узгодження суспільних, групових і особистих інтересів громадян України, забезпечуючи відтворення природних ресурсів, із яких люди черпають для себе найдорожче - життєдайну енергію для щасливого життя.

Новітні дослідження свідчать, що передача земельних паїв в оренду останнім часом привертає все більшу увагу наших співвітчизників. Проте розмір орендної плати за землю, який нині в Україні офіційно складає не нижче 1,5% грошової оцінки землі, є проявом пограбування власника паю, що сіє зневіру селян до ідеї земельної реформи.

На користь аргументу наведемо приклад. Скажімо, власник, здавши в оренду земельну ділянку площею 5 га, за умови її грошової оцінки в розмірі 9,0 тис. га, отримає в кінці року 675 грн. = (5 * 9000 * 1,5 : 100) орендної плати, або 135 грн./га. Проте, отримавши 675 грн., орендодавець і не підозрює, що він втрачає у 5-6 разів більше, ніж отримує орендної плати. В чому суть? Суть в тому, що орендар, взявши землю в оренду, головним завданням має отримати якомога більше економічного зиску з кожного гектара землі. Але розміщуючи у 4-пільній польовій сівозміні озиму пшеницю, цукрові буряки, кукурудзу на зерно та ярий ячмінь при урожайності відповідно 40 ц/га, 200, 60 і 30 ц/га, річні середньозважені витрати гумусу складатимуть 1,3 т/га. Щоб компенсувати втрати гумусу, зумовлені отриманням згадуваної урожайності культур в ґрунт, орендарю потрібно щорічно додатково вносити 26 т/га гною = ( 1,3 т/га : 0,05).

Проте, як показує практика, орендарі, якщо і вносять в ґрунт добрива, то переважно мінеральні, оскільки запасами органічних добрив вони не володіють - це з одного боку. З іншого боку - орендарю з 5-річним терміном оренди не вигідно вносити органічні добрива, оскільки їх дія проявляється не в перший рік господарювання на землі, а переважно на третій. При цьому особливо звертаємо увагу на не менш важливий факт, що мінеральні добрива родючості ґрунту не забезпечують, а тільки підвищують урожайність культур.

Тому не випадково, після п' ятирічного терміну оренди землі орендар повертає її орендодавцю у спустошеному стані, що видно з нескладних математичних розрахунків. Посилаючись на вищенаведений приклад, підкреслимо, що за 5 років оренди буде витрачено 6,5 т/га гумусу = ( 1,3 т/га * 5 років). Щоб компенсувати ці втрати потрібно внести в ґрунт 130 т/га гною, що у грошовому виразі складатиме в середньому 9,8 тис. грн./га, а орендна плата за цей період складає лише 3 375 грн. = ( 675 грн. * 5 років).

Результати вирахувань свідчать, що орендодавець за 5-річний термін оренди земельної ділянки втрачає 6,4 тис. грн., або 1,3 тис. грн., щорічно. Зіставивши цифрові значення витрат з одного гектара (1 300 грн./ рік) та орендної плати (135 грн./рік), можна зробити висновок, що орендна плата за землю повинна складати в межах 10-12%, а не 1,5% від грошової оцінки землі регламентованих Указом Президента України. Отже, проведені нами дослідження виявили необхідність перегляду політики ринку рослинницької продукції і розміру орендної плати за земельні ділянки. Але, щоб таку політику проводити, яка б відповідала настроям населення, потрібно, щоб в Уряді