Ще одним важливим вектором політики держави є організація вдосконалення процедури оподаткування землі і нерухомості, пов' язаної із землею як основою формування міцної фінансової бази країни. Але історично так сталося, що питання оподаткування в Україні носять недосконалий характер, що не дозволяє в повному обсязі розкрити його потенційні можливості, оптимізувати фінансування і розмір фінансових ресурсів, необхідних для ефективного розвитку землекористування, організаційно-господарських заходів з охорони земельних ресурсів і ін. З огляду на відсотки оподаткування - 0,1 від грошової оцінки орних земель і 0,3 - багаторічних насаджень [2] - не можна говорити про будь -які фінансування, спрямовані на поліпшення земель, виконання комплексу земельно- кадастрових робіт, створення автоматизованих інформаційних систем тощо. Аналіз практики організації використання землі на сучасному етапі свідчить про об' єктивну необхідність підвищення розміру оподаткування орних земель з 0,1 до 1,0% від грошової оцінки земель, багаторічних насаджень з 0,3 до 2-3%. При цьому, як показує практика, у формуванні фінансових ресурсів зацікавлені три сторони: держава, яка зможе фінансувати заходи в рамках її компетенції; підприємці, що зацікавлені у державній фінансовій підтримці; громадяни, що зацікавлені у загальному оздоровленні землекористування, зростанні ціни землі й ін.

Окреме питання - оподаткування земель, які виявились в межах прибережних захисних смуг, округах і зонах санітарної охорони на територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів, на землях історико-культурного призначення тощо. Хоч закон України "Про плату за землю" регламентує диференційовані ставки оподаткування за використання цих земель, проте він носить формальний характер і не співвідноситься з прибутковістю суб'єкта господарювання на цих землях. Йдеться, насамперед, про розміщення пансіонатів, баз відпочинку й ін. у безпосередній близькості до акваторії моря, де рента, тобто надлишковий доход за рахунок зручнішого місця розташування, буде значно вищою, ніж на землях суб' єктів господарювання дещо менш зручних умов. Іншою, не менш важливою, ознакою ринкових відносин є оподаткування нерухомості, що пов' язана із землею (будівлі, споруди тощо). За роки незалежності України значно зросли обсяги будівництва громадянами України, в тому числі високопосадовцями, часто за рахунок коштів сумнівного походження. Причому будівництво одними і тими громадянами ведеться паралельно на декількох будівельних майданчиках у Кончі-Заспі, Кримському узбережжі Чорного моря, гірському курорті "Східниця" і ін. Але і сучасна політика розвитку України не забороняє таке будівництво, тільки потрібно справедливо і вчасно сплачувати податок за нерухомість.

На наш погляд, розмір податку повинен носити диференційований характер. Наприклад, за норматив площі на одну особу, який нині в Україні складає 21 м2, сплачується тверда ставка, а понад норму проводиться оплата за іншими ставками в рамках відповідних шкал з такими інтервалами: 22-30 м2; 31-40; 41-50; 51-70; 71100, більше 100 м2. Із зростанням параметрів шкали відповідно і зростає розмір податку. Скажімо, якщо в інтервалі 22-30 м2 податок за кожен квадратний метр складає 10 грн., то в інтервалі 31-40 - 15 грн., 41-50 - 20 грн., 51-70 - 35 грн., 71-100 - 60 грн. і більше 100 м2 - 90 грн. Такий підхід оподаткування є соціально справедливим, оскільки дозволяє навіть нечесно зароблені гроші окремими громадянами, які вкладено у будівництво, повернути через певну кількість років у формі податку у державну казну.

З урахуванням досвіду європейських країн, США, Японії й ін. нами проведено орієнтовний розрахунок суми податку за нерухомість на гірському курорті в селищі міського типу Східни- ця, який дозволяє зробити висновок, що до державної казни щорічно надходитиме 9-10 млн. грн., а в цілому по Україні ця сума становитиме біля 100 млрд. грн.

Реалізація такої постановки питання вимагає прийняття закону України "Про оподаткування нерухомості", хоча неважко передбачити хід подій навкруги цього закону. Вся справа в тім, що прийняття такого Закону "прямо вдарить" по багатьох членах українського парламенту, Уряду, оскільки кожен із них найбільше володіє нерухомістю.

На наш погляд, поки буде такий закон прийнятий, Президент України повинен дати Доручення відповідним відомствам із залученням провідних науковців, практиків щодо визначення розміру податку за нерухомість, розробити механізм обліку нерухомості, а відтак видати Указ, який би зобов'язав оподаткування нерухомості в Україні.

Отже, зробимо короткі висновки:

Українське суспільство з недовірою ставиться до земельної реформи в Україні через непослідовність її проведення, неперспектив- ність нав'язаного парламентом і Урядом шляху розвитку земельних відносин.

З метою виправлення ситуації у землекористуванні потрібно вжити заходів щодо консолідації земельних паїв у суцільні земельні масиви з метою запровадження індустріальних технологій обробітку ґрунту, уходу та збирання врожаю.

Необхідно здійснити інвентаризацію земель населених пунктів, земель несільськогос- подарського призначення, закінчити визначення грошової оцінки земель населених пунктів, здійснити розмежування права власності на землю держави і територіальних громад.

Матеріали інвентаризації земель служитимуть надійною основою для формування земельних та земельно-майнових комплексів і створення на цій основі інвестиційного земельно- майнового фонду з метою залучення первинних і вторинних інвестиційних ресурсів. Така інформація даватиме відповідь на конкретні пропозиції потенційним інвесторам незалежно від волі чиновника.

Оптимальний варіант використання земельних ділянок для ведення фермерського господарства та земельних часток (паїв) знаходить своє відображення у передачі їх в оренду, без права купівлі-продажу, чим буде усунено можливість зловживання зацікавленими в