Демографічна ситуація в Україні викликає тривогу не тільки вчених-демографів, але і всіх, кому не байдужа доля країни. Як відмічає В.С.Стешенко, „вперше в мирний час ми спостерігаємо демографічні явища, котрі раніше мали місце лише в періоди війн" [11, с. 46]. Механізм відтворення населення деформований, в останнє десятиріччя значно погіршились його кількісні та якісні характеристики.

Причини демографічної кризи складні й багатопланові, вони формувались протягом багатьох десятиліть: це і вкрай несприятлива екологічна ситуація, і різкі зміни у соціальній структурі суспільства, і трансформація сімейних відносин, але основною її причиною є, безумовно, глибока і затяжна економічна криза, у якій опинилась наша країна. За роки незалежності відбулось значне погіршення економічного забезпечення відтворення населення України, що зумовлено в першу чергу зменшенням фонду життєвих засобів за рахунок скорочення обсягу валового внутрішнього продукту в умовах економічної кризи. Погіршились економічні умови життєдіяльності і розвитку усіх соціально- демографічних груп населення, серед яких однією з найуразливіших є молодь (табл. 2).

Із таблиці видно, що спостерігається різке зменшення кількості дітей (на 3795,3 тис. осіб з 1990 р. по 2003 р.) у віці від 0 до 14 років. Чисельність молодих людей віком від 15 до 24 років збільшилася на 434,3 тис. осіб. Кількість працездатного населення віком від 25 до 64 років зменшилася на 1907,2 тис. осіб, а кількість людей від 65 і більше років збільшилася на 1020,6 тис. осіб.

Молоді люди віком від 14 до 28 років становлять майже чверть населення України. На Півдні України цей показник дещо вищий порівняно із загальнодержавним (табл. 3).

Молоде покоління українського суспільства знаходиться у складній ситуації, коли за умов стрімкого розвитку інформаційних потоків, зростання потреб та обмежених можливостей, матеріальних умов у більшості молодих людей формується "комплекс незадоволеності" [6]. Саме цим можна пояснити те, що серед молодих людей питома вага тих, хто задоволений загалом умовами свого життя (16%) удвічі менша, ніж незадоволених (32%), а кожний другий (52%) перебуває у стані сумнівів та невизначеності. За даними 1992 р., 28% молодих людей висловили повне або часткове задоволення, 28% вагалися з відповіддю, а 34% - абсолютно або, швидше, незадоволені життям взагалі. Вже в 1993 р. ситуація різко змінилася - лише 10% були задоволені своїм життям, а 45% - ні. Протягом 1994- 1995 рр. задоволеність молоді своїм життям продовжувала залишатися вкрай низькою, а потім повільно почала зростати. Найменшою мірою молодь задоволена екологічною ситуацією в країні, станом медичного обслуговування, рівнем безпеки власної та членів родини, умовами праці, умовами дозвілля та відпочинку. Така ситуація спостерігається протягом 1992-2002 рр. практично без суттєвих змін. Найбільшу задоволеність люди висловили можливостями харчуватись, одягатись (рисунок).

Найбільш суттєві розбіжності в оцінках окремих складових життя спостерігаються між мешканцями обласних центрів та сільської місцевості. Сільська молодь значно більшою мірою задоволена житловими умовами, що зумовлено об' є- ктивною ситуацією. Також молоді селяни надали вдвічі вищу, у порівнянні з мешканцями обласних центрів, оцінку рівня безпеки особистої та родини. Значно кращою, за оцінкою молодих селян, є й екологічна ситуація в місці їхнього проживання. Разом з тим сільська молодь меншою мірою задоволена можливостями одягатись, умовами для дозвілля та відпочинку і умовами праці.

Перспективні розрахунки чисельності та структури населення пов' язані з основними питаннями теорії демографії, оскільки прогнозування найповніше торкається питань використання методів і методології вивчення населення. Демографічний прогноз розглядається як процес вироблення судження про перспективи змін найважливіших характеристик демовідтворення в регіональному аспекті.

Проте регіональний демографічний прогноз не може обмежуватись лише визначенням на перспективу змін чисельності, структури та розподілу населення. Такий підхід не задовольняє сучасним вимогам. Сучасний демографічний прогноз повинен давати не лише стан об' єкта в майбутньому, а ще й містити пояснення, за яких умов можливі ті чи інші варіанти розвитку. На сучасному етапі від прогнозу вимагається бути конструктивним, тобто показувати, за яких умов, впливу яких чинників чи заходів може бути досягнутий той чи інший показник, а також наслідки цього у перспективі.

Тепер прогнози чисельності та складу населення - невід' ємна частина управління державою і приватним бізнесом. Так, визначення перспективної чисельності та вікової структури населення є необхідним при визначенні як дохо- дних, так і витратних частин бюджету країни. Прогнози на більш тривалий термін є найнеобхі- днішою частиною демографічної політики держави (за умови, звичайно, що вона проводиться). Подальший перехід економіки України на ринкові відносини не означає повної відмови від втручання держави в регулювання деяких процесів (наприклад, еміграції та імміграції). Наприклад, А.І.Романюк відзначає, що "навіть ліберальні держави з ринковою економікою значною мірою розширили сферу свого активного втручання в соціальні й економічні сфери" [7, с. 24]. Йдеться, проте, про перенесення уваги держави на соціальну сферу, регулювання соціальних відносин і зменшення втручання в економіку України.

"Регіональні особливості демографічної ситуації формуються під впливом міждержавних і внутрідержавних умов" [10, с. 26]. До них Г.Г.Старостенко відносить базовий генофонд