Серед комплексу проблем, поставлених перед соціальним сектором в часі набуття українською економікою її ринкового стану, державному забезпеченню соціального захисту населення відводиться пріоритетна значущість.

Отже, з проведеного анализу можно зробити такі висновки.

Основні спрямування державної політики соціального захисту повинні спиратись на багатовекторність задоволення потреб суспільства шляхом підвищення ролі його трудового доходу, захисту населення від зростання цін, гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму, реалізації заходів щодо недопущення росту безробіття, збільшення підтримки соціально незабезпечених категорій громадян, індексації заробітної плати, впровадження механізмів субвенцій.

Окрім законодавчої бази, що формує рамки соціально-трудових відносин і соціального

Про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів

забезпечення, на підвищення життєвого рівня населення і рівня його захищеності скерована загальнодержавна та місцева бюджетна політика та політика самоврядування. Таким чином, держава шляхом створення законодавчого простору виконує функцію правового гаранта у сфері соціального захисту людини. Його ядром є соціальне забезпечення з пріоритетними конкретними формами реалізації:

матеріальне забезпечення шляхом соціального страхування на випадок безробіття, тимчасової або постійної непрацездатності;

соціальна допомога непрацездатним і малозабезпеченим громадянам;

підтримання рівня життя в умовах зростання споживчих цін;

компенсації, пільги громадянам, які потерпіли від техногенно-екологічних та природних катастроф.

В основу цих пріоритетів покладено механізм системи соціального страхування, яка об'єднує самостійні види обов'язкового соціального страхування: страхування на випадок безробіття; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві; пенсійне страхування.

Відтак, регіональна соціальна політика є певною системою заходів, що спрямовує загальнодержавні інтереси і можливості у сфері соціальних проблем на місцевий рівень, а також забезпечує реалізацію внутрішніх регіональних інтересів. Виходячи зі своєї мети, регіональна політика покликана забезпечувати раціональне використання ресурсного потенціалу регіону і на цих засадах вирішувати соціальні проблеми місцевого населення, зокрема молоді, дотримуючись балансу інтересів і держави, і регіонів України. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2002. -149 с.

Література

Економічна енциклопедія / За ред. С.В.Мочерного. - Т. 1. - К.: Видавничий центр "Академія", 2000. - 863 с.

Злупко С.М., Радецький Й.І. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист населення в Україні: Навч. посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. - 192 с.

Лібанова Е., Баланда А. Незареєстрована зайнятість в Україні: формування й можливості державного регулювання // Україна: аспекти праці. - 2000. - № 4. - С. 3.

Мандибура В. Специфічні особливості експлуатації праці в період економічної кризи // Україна: аспекти праці. - 1999. - № 3. - С. 29-33.

Оникиенко В., Шаленко М. Совершенствование территориальной организации трудовых ресурсов / АН УССР. Совет по изуч. производ. сил УССР. - К.: Наукова думка, 1989. - 193 с.

Романюк А.І. Демографічні студії: Вибрані праці. - К.: Логос, 1997. - 303 с.

Романюк М. Міграції населення України: національні пріоритети та регіональна диференціація механізму регулювання // Економіка України. - 1999. - № 9. С. 38-44.

Статистичний щорічник України за 1997 р. / Державний комітет статистики України / Під ред. О.Г.Осауленка. - К.: Українська енциклопедія, 1999. -624 с.; Статистичний щорічник України за 1999 р. / Державний комітет статистики України / Під ред. О.Г.Осауленка. - К.: Українська енциклопедія, 2000. 648 с.

Старостенко Г.Г. Новітні демографічні тенденції в Україні // Економіка України. - 1998. - № 5. - С. 22-30.

13. Стешенко В.С. Демография в современном мире.

М.: Статистика, 1978. - 247 с.

Стратегія подолання бідності // Офіційний вісник України. - 2000. - № 33. - С. 39-48.