Особливістю таких підприємств є те, що за статистикою більшість з них не прагнуть до подальшого зростання, прагнуть лише постійного джерела засобів існування, бажають зберегти своє діло на власність на свою працю. МБ є дуже мінливою сферою. У США 86% нових фірм розорюються протягом перших 10 років існування. Швидкозростаючими можуть бути субпідрядник, філії або підрозділи великих підприємств. Швидко розширюватися

можуть також успішні венчури.

Характеру мотивів, за якими підприємці відкривають малий бізнес: під впливом потягу до досліджень та винахідництва (у 70-ті роки минулого століття засновниками були інженери), коли підприємці не приймають жорсткої регламентації індивідуальності, що існує у великих фірмах (у 80-ті багато фірм створювали колишні менеджери), та коли стимулом є можливість швидкого збагачення.

Участі в інноваціях [1]:

традиційні. Вони, в свою чергу, розподіляються на такі, що працюють в обробній промисловості (одяг, виготовлення меблів тощо), інші - в тих галузях, де технологічні зміни більш важливі (друкарська справа). Хоча при цьому такі фірми залишаються скоріше імітаторами, ніж лідерами інновацій;

технологічні фірми, які поділяються на ті, що засновуються на технології, та ті, що є

постійними лідерами в інноваційній діяльності.

7. Форми пристосованості до навколишнього середовища:

інтенсивна - передбачає застосування продуктивної техніки і технології, нових форм організації та управління, інновізація процесу виробництва та обігу, інвестування у ризикові бізнесові проекти та інш.,

екстенсивна - означає значну тривалість робочого дня, роботу у вихідні, свята і без відпусток, залучення до роботи членів сім'ї та інші подібні методи, які американський економіст Дж.К.Гелбрейт назвав "само- експлуатацією" дрібного виробника. У реальному житті мала фірма застосовує одночасно обидві форми.

За дослідженнями ЦЫБСБ [2], що були проведені у 27-ми країнах з перехідною економікою, було виділено три групи країн, відповідно до прогресу у розвитку сектора МБ:

країни зі швидким прогресом, включаючи ті, що стали членами ЄС ("Вішградська група", Словенія, три Балтійські країни, Хорватія),

країни із середнім рівнем трансформації (Болгарія, Румунія, Киргизія, Росія, Узбекистан),

країни із низьким прогресом та мінімальною підтримкою від уряду щодо розвитку сектора МСБ (Албанія, Боснія та Герцеговина, Македонія, більшість країн колишнього Радянського Союзу).

У наукових дослідженнях часто використовуються схожі йі одночасно досить різні поняття: підприємництво, мале підприємство та безпосередньо малий бізнес.

Є точка зору, коли підприємництво розглядають як складову людських ресурсів - потенціалу фізичної та розумової енергії людей, яка використовується у процесі виробництва благ. Цей потенціал умовно поділяють на дві частини: здатність брати участь у виробництві благ та здатність переймати на себе ризик організації виробництва благ з метою одержання прибутку - підприємництво (епЦергепешгеЬір) [23, 658].

За іншим визначенням [5, 404], підприємницькою діяльністю (підприємництвом, бізнесом) вважають самостійну діяльність громадян та їх об' єднань, яка здійснюється під власну майнову відповідальність та свій ризик для отримання прибутку.

За Господарським кодексом України [7], підприємництвом вважається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. У свою чергу, підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих. В Україні малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п' ятистам тисячам євро за середньорічним курсом НБУ щодо гривні.

В європейських країнах спільноті визначення малого підприємства, як і в Україні, не один раз підпадало під зміни. З 2005 року на території Євросоюзу було запропоновано нові параметри визначення розміру підприємств: для малих підприємств: 10-49 робітників, річний оборот та річний баланс не більше за 10 млн.; мікропідприємства: до 10 робітників річний оборот та річний баланс не перевищують 2 млн. [3].

Разом із терміном "мале підприємництво" вживається і поняття "малий бізнес". За оцінками деяких експертів, еволюція обох понять витримала декілька редакцій і привела до того, що частіше обидва поняття використовуються як синоніми [17, 46; 5, 57]. "Малим бізнесом" вважається індивідуальна форма власності, яка характеризується незалежним менеджментом, власним капіталом, локальним районом операцій, малими розмірами; при цьому йому відводять роль у забезпечені зайнятості та інноваціях (до винаходів МБ відносять літаки, аерозоль, гелікоптери, персональні комп'ютери та ін.) [5, 58].

Таким чином, узагальнення наведеного дозволяє представити малий бізнес як специфічну, самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, суб'єктами якої є підприємці - фізичні особи, малі підприємства.

Результати функціонування малого бізнесу в світі надають змогу встановити роль та функції цього сектора, основне призначення якого на сучасному етапі суспільного розвитку виявляється по трьох напрямках: економічному, соціальному, політичному, а вплив зорієнтовано на такі об' єкти, як трансформація економіки, зайнятість та доходи населення, великий бізнес,

основні макропоказники країни [12].

Всі еволюційні зміни щодо поняття, форми,