При побудові даної моделі не враховано можливість наявності часових лагів, з якими

Виходячи з розрахованих даних, можна зробити такі висновки. Частка витрат населення на продукти харчування, міграційний приріст найбільше впливають на темп економічного зростання без часового лага. Частка вкладів у витратах населення здійснює стимулюючий вплив на темп економічного зростання з часовим лагом у один рік. Рівень злочинності найбільш суттєво впливає на залежну змінну із часовим лагом у два роки.

У відповідності до отриманих результатів

Б - тест Фішера підтверджує гіпотезу про істотність зв' язку між залежною та пояснювальними змінними. У відповідності до 1- теста при рівні значимості 5% всі змінні є статистично значимими.

Зважаючи на малу кількість років, за якими наявні дані, а також на нестабільність української економіки, внаслідок якої відсутні чітко визначені тенденції в різних сферах економічного життя, науковий інтерес представляють не стільки значення отриманих коефіцієнтів, скільки підтвердження зв'язків між показниками економічної поведінки та реальним ВВП. Поки що є невідомими ті оптимальні значення витрат на харчування, частки вкладів у витратах, після досягнення яких подальше зменшення першого показника та збільшення другого будуть призводити, можливо, до скорочення темпів економічного зростання. Головним висновком даного аналізу є статистично доведена наявність зв'язку між проявами економічної поведінки, залежної від поведінка в певній сфері може впливати на економічне зростання. Для підтвердження припущення стосовно впливу обраних нами змінних на темп економічного зростання із запізненням, розрахуємо коефіцієнти кореляції між незалежними та залежною змінними із лагами в один, два роки. Результати розрахунків наведені в таблиці (див. табл. 2).

побудуємо багатофакторну модель з використанням статистичних даних за періоди: для у: 1993 - 2005 рр.; для х1: 1993 - 2005 рр.; для х2: 1993 - 2005 рр.; для х3: 1992 - 2004 рр.; для х4: 1991 - 2003 рр.

В отриманому рівнянні змінна х2 (міграційний приріст населення) є статистично незначимою у відповідності до 1-теста при рівні значимості 5%. При вилученні даної змінної отримуємо регресійне рівняння такого вигляду:

рівня добробуту, та темпом економічного зростання.

Отже, емпіричне дослідження підтверджує гіпотезу щодо можливості впливу на темп росту ВВП через підвищення добробуту та, відповідно, формування важливих для зростання особливостей економічної поведінки. Вплив на рівень добробуту, у свою чергу, забезпечується через механізм, що має певну специфіку в кожній країні. Визначення такої специфіки чинників підвищення добробуту в Україні є важливою передумовою активізації економічної поведінки.

Оскільки добробут являє собою забезпеченість благами, задача підвищення добробуту реалізується шляхом збільшення доступності благ. Останні за критерієм пріоритетності можуть бути розділені на необхідні та бажані.

Необхідні блага мають бути якомога доступнішими, оскільки їх відсутність обумовлює неможливість активної економічної поведінки. Це блага, на які в першу чергу витрачаються доходи, і пропозиція яких обов'язково має бути представлена ринком або державою. До них належить:

блага, що впливають на якість людського капіталу: здорове харчування та предмети гігієни, сприятливий стан навколишнього середовища, медичні та освітні послуги;

блага, необхідні для проживання в людському суспільстві (ті, що входять до прожиткового мінімуму, але не включені до 1);

суспільні блага, перш за все - гарантований правовий захист життя, економічної діяльності та її результатів, гарантія територіальної безпеки держави, забезпечення екологічної безпеки.

Бажаними є блага, відсутність яких є передумовою активної економічної поведінки, оскільки бажання їх отримання створює стимули для пошуку нових можливостей підвищення рівня добробуту. Зауважимо, що чим більше зусиль потрібно докласти для придбання даних благ, тим менш імовірною вважається перспектива їх отримання, внаслідок чого економічна поведінка може залишатися пасивною. Наприклад, відсутність житла може виступати стимулом до праці, але якщо немає перспектив, щоб заробити суму, достатню для купівлі житла, то і праця з цією метою стає позбавленою необхідних стимулів.

Отже, політика держави щодо покращання забезпеченості благами має бути реалізована у двох основних напрямках, а саме - через створення умов для підвищення середнього рівня реальних доходів або шляхом спрощення доступності для населення конкретних благ: забезпечення як пропозиції благ першої групи, так і додаткових умов для придбання благ другої групи.

Доходи населення України включають зарплатню, доходи від власності, соціальні трансферти тощо. Зростання величини кожної з зазначених складових здійснюється під впливом окремих груп факторів.

Обсяг зарплатні залежить від динаміки зайнятості та продуктивності праці [1, с. 221], підвищенню яких сприяє забезпечення відповідності освіти та професійних навичок потребам сучасного ринку праці, фізичного та психічного здоров' я населення, здійснення інвестицій у фізичний капітал як умова створення нових робочих місць. Факторами росту зайнятості є підвищення доступності інформації стосовно стану на ринку праці, розвиток малого бізнесу.

Суб'єктивною передумовою підвищення заробітної платні населення, праця якого фінансується з бюджету, є зміна соціальних стандартів. Але їх динаміка має відповідати темпам економічного зростання.

Другою статтею доходів домогосподарств є доходи від власності та заощаджень. За станом на 2003 рік доходи від власності в країнах ЄС становили 4%, тоді як в Україні всього 1% [2, с. 8].

Основним фактором збільшення заощаджень є зростання особистих доходів домогосподарств. Але, вслід за Дж. Кейнсом, ми розрізняємо поняття "заощадження" та "інвестиції", зважаючи на виділені даним ученим їх різні ролі в економіці. Виконання нижченаведених умов виступає стимулом для перетворення