сформувати системний підхід до забезпечення законодавчо-нормативної бази;

удосконалити систему державного управління інноваційними процесами;

створити дієву систему ресурсного забезпечення економічного стимулювання;

розробити систему довго- і середньострокового прогнозування технологічного розвитку і визначити на цій основі напрямки науково-технологічного розвитку країни;

підвищувати рівень програмно-цільового забезпечення при реалізації державних науково-технічних інноваційних пріоритетів;

розвивати інноваційні структури і технології. Розв'язання цих завдань можливе за умови

встановлення рамкових умов розвитку інноваційного бізнесу, стабільності державного керування сферою розробок і досліджень, розробки стратегії інноваційного розвитку економіки, формування державної інноваційної політики та її нормативно-правового забезпечення, чіткої постановки цілей і завдань у взаємодії центральної та регіональної влад, проведення прогнозу технологічного розвитку й визначення його пріоритетів, підтримки розвитку інноваційної інфраструктури, розробки заходів із стимулювання інноваційної діяльності, рівноправної участі науки, бізнесу і держави в реалізації інноваційної політики за безумовного пріоритету фундаментальних досліджень.

На даний момент в більшості розвинутих країн світу вже сформувалися або завершують своє формування національні інноваційні системи, які переважно спрямовані на розвиток постіндустріального суспільства. Швидка еволюція цих систем забезпечується такими факторами, як розмір країни, наявні трудові та природні ресурси, особливості історичного розвитку і розвитку форм підприємницької діяльності. При цьому кожна НІС у процесі еволюції має свою власну певним чином упорядковану структуру, що забезпечує стабільність інституціональної взаємодії в країні.

Структура НІС складається з таких загальних елементів, як підсистема генерації знань, підсистема освіти і професійної підготовки, підсистема виробництва продукції та послуг, підсистема інноваційної інфраструктури, включаючи фінансове забезпечення. Технологічну базу НІС становлять організації, що здійснюють фундаментальні та прикладні дослідження і розробки, і великі корпорації, що здійснюють масовий випуск наукомісткої продукції, наявність яких забезпечує, зокрема, розвиток малого наукомісткого бізнесу.

Отже, в статті розкрито економічну сутність та структуру НІС, цілі, задачі, принципи та проблеми її формування. Слід наголосити, що національна інноваційна система повинна однозначно відповідати суспільно-економічним відносинам і рівню розвитку продуктивних сил держави. Наслідком цього є необхідність індивідуального підходу в кожній країні при визначенні політики формування НІС, що припускає адаптацію кращих практик країн світу. Основними вимогами до неї виступають: 1) забезпечення росту конкурентоспроможності наукомісткої продукції та економіки держави в цілому; 2) достатня стабільність, що забезпечує нормальне функціонування НІС в умовах зміни економічної ситуації; 3) перетворення НІС в інструмент розвитку відсталих регіонів і зниження диференціації в їхньому соціально - економічному розвитку; 4) здатність до інтегрування в інноваційні системи більш високого рівня. Для дотримання цих вимог необхідне проведення стратегічно обґрунтованих і послідовних заходів, орієнтованих на формування цілісної національної інноваційної системи України на основі єдиної концепції та механізму.

Інноваційна система, що формується в нашій державі, повинна не тільки забезпечуватиЛІТЕРАТУРА

Геєць В.М., Семиноженко В.П. Інноваційні перспективи України. - Харків: Константа, 2006. - 272 с.

Гриньов Б.В, Бубенко П.Т., Гусєв В.А. Проблеми формування інноваційної системи в Україні // Економіка і прогнозування. - 2003. - №3. - С.127-138.

Федулова Л., Пашута М. Розвиток національної інноваційної системи України // Економіка України. - 2005. - №4. - С. 35-47.

Гуриева Л.К. Национальная инновационная система России: модели и инфраструктура // Инновации. - 2004. - С. 5-8.

Постанова КМУ №1174 від 28.07.2003 р. "Державна програма розвитку промисловості на 2003 - 2011 роки".

Freeman C. Technology policy and economic Performance. Lesson from Japan. - London.: Printer Publication, 1987. - P. 1-5.

Lundvall B.-A. National systems of innovations. - Printer. London, 1992.

Nelson R.R., Rosenberg N. Technical innovation and national systems // National innovation Systems. Ed. Nelson R.R. - Oxford University Press, New York, 1993.

Metcalfe J.S. The economic foundations of technology policy: equilibrium and evolutionary perspectives // Handbook of economics of innovation and Technological Change. Ed. Stoneman. - Blackwell, Oxford, 1995.

Niosi J., Savoitti P.P., Bellon B., Crow M. National system of innovations: in search of a workable concept // Technology in Society. - 1993. - № 15. P. 207-227.

Голиченко О.Г. Национальная инновационная система России: состояние и пути развития. - М.: Наука, 2006. - С. 13.

Шкворець Ю. Створення національної інноваційної системи України як передумови ефективного використання інноваційного потенціалу // Економіка України. - 2004. - №3. - С. 35-43.