УДК 332.021 8(480)

ЄРХОВ А. Г.

Донецький економіко-гуманітарний інститут, м. Донецьк

ФІНЛЯНДІЯ: ДЕРЖАВА Й РЕФОРМУВАННЯ ЕНЕРГЕТИКИ

У статті розглядаються проблеми ролі держави у сучасному реформуванні енергетики у Фінляндії. Автор аналізує основні напрями реформ у фінському енергокомплексі, показує процес лібералізації його діяльності, розвитку ринкових відносин у виробництві, передачі та розподіленні енергії. При цьому робиться висновок щодо політики підтримки фінською державою сучасних реформ у енергетиці, нових підходів її активної співпраці з бізнесом для досягнення стабільного забезпечення електроенергією економіки та населення. Досвід Фінляндії у реформуванні енергетики може бути використаний в Україні та інших країнах для развитку однієї з найважливіших галузей економіки.

The article deals with the problem of state's role in modern reformation in power industry of Finland. The author analyses the main way of reforms in Finnish energy complex, shows the process of liberalization of its activity, development of market relations in energy producing, transmitting and distributing. The author makes evidence about the policy of modern reforms in power industry under the Finnish State, about new ways of its active cooperation with business for getting staple provision of the economy and population with energy. The finish experience in reforming of power industry can be used for development of this industry in Ukraine and other countries.ДИНАМІЧНИЙ РОЗВИТОК економіки у світі багато в чому визначається можливостями кожної країни забезпечити виробництво, транспорт, будівництво та сферу послуг необхідною енергією. Остання третина минулого й початок цього століття відзначені серйозними проблемами у світовій енергетиці. Це її криза на початку 70-х років, збої енергетики в кінці 80-х і на початку 90-х років. Складне становище з розвитком і стабільністю в енергетичному секторі зберігається і сьогодні через великий ріст цін на нафту й газ, що коливаються від 50 до 70 доларів за барель. На саміті міністрів енергетики провідних держав Європи у березні 2006 р. у м. С.Петербурзі (Росія) було заявлено, що основними енергоносіями для виробництва енергії на майбутні 50 років залишаються знов-таки нафта і газ. Використання ж інших енергоджерел, так званих поновлюваних, буде постійно поширюватися, особливо в економічно розвинутих країнах, але залежно від успішного освоєння сучасних технологій використання сили вітру, сонячної енергії та біомаси. Про пріоритет органічних енергоносіїв у виробництві енергії йдеться в науковому прогнозі Міжнародного енергетичного агентства на період 2001-2020 рр.

Складений МЕА прогноз стверджує, що в ході виробництва енергії частка використання органічних енергоносіїв з 2000 по 2020 рр. збільшиться з 85% до 87%. Інші поновлювані джерела енергії в зазначений час не зможуть скласти серйозної альтернативи через слабкість їх конкурентності на ринку. В настільки складній кон'юнктурі розвитку світової енергетики Фінляндія прагне, виходячи зі своїх національних ресурсів, структури енерговиробництва, північних кліматичних умов, знайти найбільш доцільні шляхи розвитку свого енергетичного комплексу.

Метою даної статті є визначення основних засад сучасної трансформації державної політики Фінляндії в розвитку енергетичного сектора економіки, її етапів, важливих напрямків і досягнутих на межі тисячоліть перших результатів. Особливу увагу автор приділяє з'ясуванню ставлення фінської держави до проблем лібералізації діяльності національного енергокомплексу, впровадженню ринкових механізмів у виробництво, передачі та розподілення енергії в державі, а також інтеграційним процесам у галузі енергетики в Скандинавському регіоні. Політичний, економічний та організаційний досвід Фінляндії має неабияке значення для забезпечення розвитку енергетичного сектора України.

Актуальність вказаних проблем є очевидною. Подальший розвиток сучасної економіки, яка має всезростаючу енергоємність, неможливий без динамічного росту енергетики. Світова і скандинавська практика свідчать про те, що монопольне становище держави у важливому секторі економіки сьогодні не забезпечує фінансування для його розвитку, не стимулює розширення внутрішнього, і особливо зовнішнього інвестування, підприємницької ініціативи і ринкових відносин. У той же час дуже важливо дослідити досвід фінської держави у галузі інтерпретації національного енергокомплексу в скандинавський регіональний енергетичний ринок, який створюється північними державами Європи з початку 90-х рр. минулого сторіччя.

На межі тисячоліть фінська економіка була однією з найбільш динамічних у Європі. Ріст валового внутрішнього продукту у Фінляндії становив у 1999 році 4,2%; 2000 року - 5,7% [1].

З 90-х років минулого століття економічна політика держави була спрямована на розвиток експортних галузей промисловості, що мають велику енергоємність виробництва.

Активна динаміка економіки країни, ріст енергоспоживання обумовили необхідність здійснення нових підходів у державній політиці до розвитку національної енергетики. На наш погляд, можна виділити при цьому два етапи здійснення енергетичної політики в країні. До першого варто віднести заходи фінської держави щодо стабільного енергозабезпечення економіки після світової енергокризи з початку 70-х до середини 90-х років. Другим етапом державної політики у Фінляндії з розвитку енергетики, на наш погляд, варто вважати період з 1995 року і до наших днів, коли парламент країни прийняв закон про енергетику, що лежить в основі сучасної діяльності уряду і бізнесу.

На першому етапі заходи у галузі енергетики були спрямовані на всіляку економію енергоресурсів - нафти і газу, на стимулювання розробки і впровадження енергозберігаючих технологій виробництва, а також на розвиток альтернативних джерел енергії. Це була адекватна реакція на завдання із всебічного поліпшення діючого енергокомплексу в країні. Державна політика полягала в тому, щоб у короткий термін