зміцнити енергетичну безпеку Фінляндії в складних умовах світової кон' юнктури.
На другому етапі, коли витрати бюджету країни ставали все більш важким тягарем для держави, тарифи на енергію зростали, фінська енергетична політика зазнала серйозної трансформації. Пріоритетна її увага була зосереджена на впровадженні ринкових відносин у діяльності енергетичної галузі економіки країни. В основі цього процесу були: лібералізація, роздержавлення власності в енергокомплексі, реструктуризація виробництва, передачі й розподілу енергії, залучення інвестицій у галузь, розширення інтеграції фінських енергокомпаній на рівні скандинавського регіону.
Вивчення сутності державної політики у Фінляндії з розвитку енергетики на рубежі тисячоліть перебуває сьогодні на початковій стадії. В літературі немає спеціальних робіт з цієї теми. Проте є дослідження, що висвітлюють у цілому розвиток діяльності фінської економіки в аналізований період. Авторами робіт є вчені Росії, Прибалтики й безпосередньо Фінляндії. Серед них В. Варнавський, Н. Байков, Г.Безмельніцина, А.Волков, Капайеп, Ьікка, Когріпепе, Рекка та інші [2].
Великий інтерес викликає стаття В. Варнав- ського "Реформування світової енергетики", опублікована в московському журналі "Світова економіка і міжнародні відносини" у 2003 році. Автор вважає, що головним змістом реформування енергетики в сучасних умовах є перетворення в механізмі функціонування і формування нового інституціонального середовища, заснованого на партнерських відносинах держави з приватним бізнесом [3, с. 25-32].
У цьому положенні В. Варнавського підкреслюється його позиція в реформуванні дуже важливої галузі світової економіки. При цьому він вказує на принципові підходи до розвитку енергетики в США, Великобританії, Новій Зеландії, Швеції, Норвегії, у країнах світу, що розвиваються. Розглядаючи роль держави в процесі реформування енергетики, автор статті особливо підкреслює, що в ході здійснення ринкових відносин відбувається втрата старих і поява нових інститутів регулювання діяльності і приватних енергокомпаній.
Матеріали й узагальнення В.Варнавського значною мірою висвітлюють сучасні проблеми світової енергетики і є важливими у дослідженні загальних тенденцій настільки важливої теми.
Протягом останніх років було опубліковано статті А.Волкова, де висвітлюються проблемні питання функціонування народного господарства північних країн (Данії, Норвегії, Швеції та Фінляндії) [2]. Разом із цим у своїх статтях А. Волков жодним чином не знайомить зі станом справ в енергетиці Скандинавського регіону та не ставить такого завдання. Проте його дослідження допомагають скласти загальну картину розвитку економіки Скандинавії, на забезпечення якого працює кожен національний енергетичний комплекс.
Наприкінці 80-х років вийшли книги фінських авторів КапаИеп, Ьікка і Когріпеп, Яекка з однойменною назвою "Економічна політика у Фінляндії". Автори розкрили сутність державного курсу в галузі народного господарства 70-80-х років в умовах складної світової кон'юнктури, коли до енергетичних проблем додалися завдання переоснащення виробництва, щоб витримати конкуренцію на європейському ринку.
Фінська державна політика в цей період, на їх погляд, була спрямована на підтримку компаній та фірм з розробки й впровадження наукоємних виробництв, передових енергозберігаючих технологій, що забезпечують високу якість продукції та її конкурентоспроможність.
Загалом наявні публікації свідчать про необхідність глибокого вивчення проблем сучасної світової енергетики, в тому числі й в окремих країнах, що дасть можливість з' ясувати взаємодію загального й особливого в її розвитку, узагальнити проблематику й виділити кращий досвід в енергозабезпеченні економіки, сфери послуг і комунального господарства.
Аналіз наукових публікацій з обраної теми свідчить, що другий етап реформування енергетики в Фінляндії, який почався з середини 90-х років і продовжується сьогодні, вивчено недостатньо. Важливо продовжити дослідження КапаИеп, Ьікка Когріпепе, Рекка про фінську державну політику в галузі розвитку енергетики в сучасних умовах. Має великий потенціал розвитку поступовий перехід від монопольного стану фінського національного енергокомплексу до ліберальних форм діяльності. Важливо з' ясувати принципові підходи фінської державної політики до розширення ринкових відносин у такій важливій галузі економіки, до проблем інтеграції в галузі енергетики на скандинавському регіональному рівні. Узагальнення досвіду державної політики в Фінляндії щодо енергетичного забезпечення національної економіки в сучасних умовах може бути корисним для нашої країни, яка здійснює сьогодні реформи в галузі енергетики.
На початку 90-х років енергокомплекс Фінляндії включав у себе гідроелектростанції, АЕС, ТЕС і ТЦ, енергоагрегати, що використовують силу вітру і біомасу.
На першому етапі формування державної енергетичної політики (70-80 рр.) було взято курс на енергозбереження, розвиток технологій з меншою енергоємністю, на постійне розширення енерговиробництва з використанням відходів деревини і сили вітру. В кожній галузі промисловості, на транспорті, у будівництві, аграрному секторі, сфері послуг і комунальному господарстві було розроблено заходи для скорочення використання енергії. Практичне здійснення цього курсу виявилося складним і суперечливим процесом. Про це може свідчити графік енергоспоживання у промисловості в 1975-1995 рр. щодо валового внутрішнього продукту.
Графічна лінія показує, що наслідки світової енергетичної кризи позначилися на енергоємності виробництва в промисловості Фінляндії. Майже на всі 70-ті роки стабілізується й трохи знижується споживання електроенергії в першій половині 80-х і з початку 90-х років.
Велику роль тут відіграло активне використання поновлюваних джерел енергії у виробництві енергії та скороченні витрат на нього. Значні результати в цьому було досягнуто у фінській лісопромисловості, яка у своїй власності мала десятки середніх і малих ТЕС і ТС. До 2000 року у виробництві ними електроенергії та тепла широко використовувалися відходи від переробки деревини, що складали 25% використовуваних при цьому енергоносіїв [4].
З 1975 року і в інших галузях промисловості істотно скоротилася залежність енергозабезпечення від нафтопродуктів. У пошуках прибутку фінські