реформування енергетики займають питання інтеграції на скандинавському та європейському економічному просторі. З 60-х років електричні компанії країни постійно співпрацювали з підприємствами та фірмами Швеції, Норвегії та Данії в рамках Програми NORDEL з досягнення стабільного енергозабезпечення при оптимальному сумарному використанні енергетичних ресурсів кожної країни. У ході такого співробітництва норвезькі представники енергобізнесу виступили з ідеєю створення міжнародної товарної біржі NORD Pool, що почала діяти в 1993 році. Спочатку в її роботі взяли участь енергопідприємства Норвегії та Швеції, а потім до них у 1998 році приєдналися компанії Фінляндії, а у 2000 році у Данії.
NORD Pool організує свою діяльність енергетичного бізнесу в галузі:
організації ринку електроенергії;
кліринг (розрахунки);
представлення широкої інформації для
учасників торгів.
Основними умовами успішної діяльності в рамках об'єднаного скандинавського енергоринку стали уніфікація правил, за якими діють його учасники, зняття трансграничного мита на продаж і покупку електрики, можливість проводити оплату за енергію у валюті будь-якої країни - членів єдиного енергоринку. Торгівля електроенергією на біржі NORD Pool здійснюється в двох формах: фізичні постачання електроенергії та фінансових інструментів. Ціна на електрику формується на основі балансу попиту та пропозиції учасників торгів. З кінця минулого століття NORD Pool демонструє значну результативність своєї діяльності. Так, обсяг торгів з фізичних постачань електроенергії з 1998 року по жовтень 2002 року зріс більше ніж у 9 разів, а кількість торгових операцій - у 5 разів [6].
Про дієвість і корисність єдиного скандинавського ринку свідчить успішний вихід північних країн із кризових умов підвищеного споживання електроенергії та значного росту цін на неї восени 2002 року та взимку 2003 року, коли в зв' язку з посушливою погодою у водоймищах гідроелектростанцій був зафіксований критичний рівень води. Засоби масової інформації в Європі поспішили оголосити про неефективність скандинавського енергоринку. Проте якщо подивитися об'єктивно на стан справ в енергетиці жителів Півночі в той період, то стає очевидною адекватність реакції ринкових механізмів на надзвичайну ситуацію у виробництві та споживанні енергії. На той час 52,6% установлених енергопотужностей гідроелектростанцій усіх країн регіону в загальному обсязі виробництва електрики були виведені з базового режиму й передані в навантаження тепловим і атомному енергоагрегатам. Це призвело до тимчасового підвищення ціни на енергію, але при цьому вона не досягла верхньої межі визначеного на NORD Pool. Важка ситуація на скандинавському об'єднаному енергоринку, яка склалася наприкінці 2002 й на початку 2003 років, була раціонально переборена і нічого спільного не має з твердженням про його кризовий стан. Навпаки, він став стабілізуючим фактором у забезпеченні електроенергією національних економік населення Фінляндії, Данії, Швеції та Норвегії в настільки складний кліматичний період.
Інтеграційна політика Фінляндії й інших скандинавських країн значно розширює можливості реформування енергетики, додає їй стабільності в розвитку та дозволяє активно обмінюватися досвідом.
До 2010 року порівняно з початком третього тисячоліття виробництво електроенергії у Фінляндії, згідно з прогнозом, має зрости з 76,5 млрд. квт. год. до 90 млрд. квт. год. У цьому обсязі займуть своє місце гідростанції, АЕС, енергоагрегати, що працюють на силі вітру, сонячній енергії, на використанні біомаси, особливо відходів деревини [4].
Фінські парламент і уряд враховують при цьому динаміку економіки в країні, що вимагає стабільного енергетичного забезпечення. На міжнародному економічному форумі, який щорічно проходить в м. Давосі, надається рейтинг найбільш конкурентоздатних економік світу. У 2004 році перше місце в цьому рейтингу посіла Фінляндія, друге - США, третє - Тайвань [5].
Таким чином, на межі тисячоліть державна політика Фінляндії у сфері енергетики здійснюється на сучасному рівні. Вона враховує вимоги часу з удосконалення технології у виробництві, передачі й розподілі енергії, сприяє всілякому розширенню використання нетрадиційних джерел енергії, розвитку ринкових відносин в енергетичній галузі, у тому числі і на регіональному скандинавському рівні. Політика лібералізації фінської енергетики зумовлена об' єктивною необхідністю розвитку підприємницької ініціативи в енергетичному секторі економіки, посилення конкурентності в діяльності енергокомпаній і зниження рівня державного управління енергетикою в країні. Співробітництво держави й бізнесу в енергокомплексі, приватизація виробництв, що генерують, передатних і розподільних мереж, позитивно позначається на стані та розвитку настільки важливої галузі економіки в країні.
Ефективність державної політики у Фінляндії з реформування енергетики на межі тисячоліть, на наш погляд, представляє великий науковий і практичний інтерес.
Накопичений досвід проведення реформ в електроенергетиці Фінляндії має певне значення для України, де сьогодні дуже актуальними в діяльності енергокомплексу є проблеми лібералізації і приватизації, вільної конкуренції, розвитку ринкових відносин загалом. Великий інтерес, з огляду на формування національної енергетичної політики, має трансформація інституційного середовища, зниження ролі держави з її керування, відносин влади і енергобізнесу. Дійовий досвід реформування в фінській електроенергетиці може бути використано при розробці і здійсненні Програми енергетичної безпеки України у зв' язку зі складною кон'юнктурою розвитку енергетики в світі.
На наш погляд, у становленні ринкових відносин в українській електроенергетиці важливе місце можуть посісти торгові енергетичні біржі, які слід було б створити в промислових і аграрних зонах народногосподарського комплексу - Донбас, Придніпров'я, Крим, Північно-Чорноморська, Львівсько-Волинська, Південно-Східна і Центральні регіони країни. Потребує також наукової розробки питання про інтеграцію діяльності в галузі енергетики з сусідніми країнами, Центральної та Східної Європи.
Велике значення для України і багатьох інших європейських держав має загальновизнаний досвід