частин. Власне, цілісна реальність свідчить про перехід від традиційних методів дослідження до багатовимірної методології дослідження, що виключить допущення помилок при прийнятті управлінських рішень.
Треба сказати, що формування системи управління землями рекреаційного використання пов'язано з організаційними механізмами реалізації управлінських рішень. При цьому під терміном "організаційний механізм" потрібно розуміти сукупність заходів (засобів), за
допомогою яких досягається мета.
Слід відзначити, що після детального дослідження проблем використання рекреаційних територій виявилось, що надійними механізмами управління цими територіями, якими можна безпосередньо вплинути на стан рекреаційних територій є: законодавче та нормативно-правове забезпечення; картографування територій; землеустрій; ведення державного кадастру територій та об' єктів рекреаційного використання; охорона територій і об'єктів рекреаційного використання та контроль за дотриманням їх режиму;
економічне регулювання організації та функціонування рекреаційних територій; стандартизація і нормування у галузі використання рекреаційних територій; набуття і реалізація права на землю; забезпечення гарантії права на землю; відповідальність за порушення чинного законодавства; проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері; розвиток системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців для роботи у галузі рекреаційної діяльності.
Для того, щоб система управління рекреаційними територіями була втілена у життя потрібно, щоб кожний із приведених механізмів "працював", тобто виконував властиві йому функції. Наприклад, законодавче, нормативне і методичне забезпечення раціонального рекреаційного землекористування реалізується через сукупність законодавчих, нормативних і методичних документів, спрямованих на організацію, охорону, ефективне використання рекреаційних територій, відтворення їх природних комплексів, рівноправного розвитку всіх форм власності на рекреаційній території, охорону прав власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад і держави. Основним галузевим законодавчим актом, який регламентує можливість управління рекреаційними територіями є Закон України "Про природно-заповідний фонд України".
Іншими законодавчими актами, які визначають магістральний напрям розвитку земельних відносин в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 р., Водний і Лісовий кодекси, Закони України "Про плату за землю", "Про форми власності на землю", "Про підприємництво" і багато інших. Тільки відсутність дефіциту правового та методичного забезпечення є підставою ефективного розвитку рекреаційних територій.
Функцією картографування є виготовлення планово-картографічного матеріалу, який би відображав всі характеристики відповідної території (просторове розміщення об'єкта, його площу, склад земельних угідь, розміщення рослинних угрупувань, колонії тварин тощо). Виконання цього комплексу робіт нині здійснюється переважно шляхом зондування, тобто аерофотозніманням або космічним фотографуванням. Відзначимо, що космічне фотографуванні у порівнянні з аерофотозніманням має деякі переваги: підвищена точність картографічних матеріалів; інформація подається на більшу територію, що здешевлює одиницю площі знімання; комплексно вивчаються різні природні перетворення і зв'язки з елементами ландшафту; можливість отримання космічних знімків земної поверхні через певні інтервали часу і вивчати закономірності розвитку природного середовища на значних територіях.
Для виконання кадастрових зйомок нині методологічно широко використовують системи GPS, що відкриває нові можливості для швидкого та ефективного проведення зйомок значних територій, особливо у тих випадках, коли матеріали зондування цих територій відсутні.
Однією із важливих функцій землеустрою є впорядкування природно-заповідних територій, в тому числі земель рекреаційного використання. Нині це важливо тому, що до останнього часу питаннями землеустрою на землях природно- заповідного фонду ніхто по-справжньому не займався, в результаті чого неможливо послідовно здійснювати наукові прийоми їх охорони і використання. Важливо відзначити те, що проект землеустрою є не тільки проектом організації території, але і організаційно- господарським планом розвитку територій, бізнес-планом розвитку території. У ньому комплексно вирішуються перспективи розвитку рекреаційних територій у складі заповідних територій. Безперечною умовою при цьому є врахування макрооточення (природного середовища, економічної складової, демографічної ситуації, політико-правової та соціально-культурної складової тощо), безпосереднього та внутрішнього середовища.
Відзначимо, що проект землеустрою потрібно розглядати у такій послідовності: програма - схема - проект - робочий проект.
Програма - це наукові передбачення про стан об' єкта в майбутньому. Програма не ставить конкретних завдань, не обмежується чіткими часовими рамками. Вона розробляється на загальнодержавному і регіональному рівнях.
Детальний прогноз використання рекреаційних територій на перспективу розглядається у схемі використання і охорони рекреаційних територій відповідних адміністративно-терито-ріальних утворень.
Суть проекту землеустрою у загальній схемі управління рекреаційними територіями полягає у прийнятті проектних рішень, їх правовому, соціально- економічному, екологічному забезпеченні і практичному освоєнні конкретної ділянки.
Робочий проект - це документ, який деталізує розробку окремих складових проекту землеустрою.
Функція державного кадастру та об'єктів рекреаційного використання визначається статтями 56-59 Закону України "Про природно- заповідний фонд України", де проголошується, що державний кадастр містить відомості про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні і якісні характеристики цих територій та об' єктів, їх природоохоронну, наукову, освітню, виховну, рекреаційну та іншу цінність (ст. 58) [6, с. 170].
Проте ведення державного кадастру залишається доволі проблемною справою, оскільки дуже часто рекреаційні території створені за рахунок земель первинних власників (користувачів) без їх вилучення, через що, наприклад, адміністрація регіонального ландшафтного парку не має повноважень здійснювати кадастрові роботи. Власне, первинні користувачі, як показав досвід, не зацікавлені у ведені державного кадастру суб'єктами, яким передані без вилучення земельні ділянки, щоб не поєднувати "непоєднуване". Це означає, що у випадках виникнення нових інтересів первинного власника чи користувача землі, він може заявити, що з відповідного часу земля перестає мати статус рекреаційних територій, будучи переданою більш "вигідному" суб'єкту господарювання. Так сталося з регіональним ландшафтним парком "Тилігульский", який в межах області складає 8195,4 га. Виходячи з меркантильних міркувань Ташинська сільська