Рада (с. Ташино) зробила заяву про повернення раніше наданих у користування регіональному ландшафтному парку земельних ділянок. Аналогічно вчинили Анатолівська і інші сільські ради, в результаті чого втратилася ідея створення РЛП "Тилігульский". Тому вважаємо, що доки у постійе користування не будуть передані землі для створення РЛП "Тилигульский", доти проблема парку, проблема перспектив його розвитку не буде розв' язана, а територіальні громади витратять, за нашими розрахунками, щонайменше 6 млн. грн. = (240 тис./га х 50 га х 60%), дещо менше область і район - разом 4 млн. грн. Розвиток туристичної індустрії на лимані "Тилігульский" дозволив би створити декілька сотень додаткових робочих місць, які б були зайняті у сфері надання лікувальних, оздоровчих, туристичних і інших послуг. Тому вважаємо, що інтереси суспільства щодо створення рекреаційних територій повинні бути вищі, ніж інтереси окремих чиновників, які часто не усвідомлюють те, що вони роблять, не бачать ні соціального, ні еколого-економічного зростання територій.
Функції охорони територій і об'єктів рекреаційного використання та контроль за дотриманням їх режиму в цілому виражені у статтях 60, 61 [6, с. 171]. В ідеалі ці
статті містять в узагальненому вигляді відповідь на поставлену проблему. Вони добре "спрацьовують" у національних природних парках, державних природних запо-відниках і інших територіях заповідного фонду. Але у регіональних ландшафтних парках, заказниках, заповідних урочищах тощо, вони не "спрацьовують", оскільки передана їм земля фактично знаходиться у користуванні первинних користувачів. У такому випадку державний контроль за використанням і охороною цих земель повинні здійснювати контролюючі органи системи Держкомзему України. У цьому зв'язку 19 червня 2003 року прийнято Закон України "Про державний контроль за використанням і охороною земель".
Функції контролю в системі Держкомзему покладені на Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи, згідно з Положенням "Про державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель", прийнятим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 р.
Контроль за станом ґрунтів у системі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики проводить Державна служба охорони родючості ґрунтів. Крім того, є низка інших правових актів, спрямованих на захист заповідних територій і їх складової - земель рекреаційного використання.
Функція економічного регулювання організації та функціонування рекреаційних територій знаходить своє відображення у фінансуванні, наданні податкових пільг, екологічному страхуванні, економічному стимулюванні, відшкодуванні збитків, адекватних заподіяній шкоді земельній ділянці, справлянні податків та орендної плати за використання землі.
Спроби знайти універсальний засіб розвитку рекреаційних територій, як свідчить 15-річний досвід незалежної України, не увінчалися успіхом. У нас є всі підстави стверджувати, що поряд з відсутністю методології організації раціонального використання рекреаційних територій існує більш важлива проблема - відсутність джерел фінансування заходів, спрямованих на розвиток цих територій. Тих фінансувань, що виділяються з Державного і обласного бюджетів, ледве вистачає на заробітну плату персоналу дирекції регіональних ландшафтних парків, зоопарку, державного природного заповідника і ін.
Ми, досліджуючи причини низького фінансування у розвиток рекреації виявили, що відсутній сам предмет фінансування, тобто юридично визначені межі рекреаційних територій, які б свідчили про гарантування фінансування у рекреаційну індустрію. По-друге, відсутність економіко-планувального зонування рекреаційних територій області, яке б дозволило диференціювати економічне регулювання використання землі (диференційований розмір плати за землю, податкові пільги, стимулювання тощо). Третім,-дуже важливим чинником, що лімітує процес фінансування, є форма власності на землю. Певна річ, є й інші чинники, які стримують процеси розвитку рекреаційних територій (комерціалізація землі, низька культура моралі і духу, низька політична культура тощо).
Але, попри все, відсутність економіко- планувального зонування є причиною того, що інвестор не бачить вигоди займатись туристичним бізнесом на окраїні області, периферійних точках від того чи іншого сегменту ринку туристичного бізнесу.
Наявність такого зонування - це "візитна картка" земельної ділянки, за допомогою якої інвестор володіє інформацією про оцінку землі, можливий напрямок розвитку території тощо. І якщо інвестору може видатись високою ціна земельної ділянки в центральних місцях великого скупчення туристів, він може отримати земельну ділянку за нижчою ціною, але при меншій кількості відпочиваючих. Така практика є позитивною, оскільки значна частина відпочиваючих, які намагаються повноцінно відпочити, обирають малолюдні, тихі куточки області. Крім того, система пільг і стимулювання дозволять рівномірно розподілити об' єкти туризму. Оскільки таке зонування, як в області, так і в Україні в цілому, відсутнє, то відбувається стихійний розвиток рекреаційних територій. Прикладом цього є бази відпочинку в с. Коблеве, Рибаківка та інших населених пунктах, де відсутні зручності для відпочиваючих, порушуються вимоги екології довкілля тощо. Відзначимо, що зонування служить підставою для регулювання антропогенного навантаження на рекреаційні території, підтримки заходів щодо використання та охорони земель, справедливого справляння сплати за використання землі, відшкодування збитків, адекватних заподіяній шкоді.
Під час опрацювання методології управління рекреаційними територіями виявилось, що процес активації інвестицій на розвиток рекреаційного бізнесу великою мірою визначається формою власності на землю, призначену для рекреації. Наші дослідження впродовж останніх років показали, що власність на землю справляє неабиякий вплив на розвиток рекреаційних територій, розвиток їх інфраструктури, яка є основою утвердження суспільно-політичних і соціально-економічних перетворень в регіоні.
Проте реалізація права власності на рекреаційні території є затрудненою, оскільки заповідні території області, в рамках яких формуються території рекреаційного використання не вилучаються у приватного власника,