власність або надання її у користування громадянам та юридичним особам відповідно до чинного законодавства. Наприклад, рекреаційні території, розміщені у межах регіональних ландшафтних парків, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки та парки- пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності українського народу, так і в інших формах власності (ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" [6]).
Ботанічні сади, дендрологічні парки та зоологічні парки, створені до прийняття Закону України "Про природно-заповідний фонд України" приватизації не підлягають.
Функція забезпечення гарантії права на землю передбачає надання державою громадянам та юридичним особам рівних умов захисту прав власності на рекреаційні території шляхом: визнання права на землю; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших способів права на землю.
Функція відповідальності за порушення чинного законодавства щодо використання рекреаційних територій передбачає комплекс управлінських рішень, спрямованих на притягнення до цивільної, адміністративної чи кримінальної відповідальності за такі порушення: нецільове використання територій; здійснення у межах територій забороненої діяльності; організація на рекреаційних територіях господарської діяльності без попереднього проведення екологічної експертизи; перевищення антропогенних навантажень на довкілля;
самочинна зміна межі, відведеної для рекреації; укладення угод з порушенням земельного законодавства; знищення межових знаків.
Відомо, що успішність політики ефективного використання рекреаційних територій великою мірою визначається глибиною міжнародного співробітництва в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду на основі двосторонніх і багатосторонніх міжнародних угод. Більш глибоку відповідь на це питання дає стаття 66 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", якою проголошується, що міжнародне співробітництво дозволяє розробляти і реалізовувати міжнародні наукові та науково-технічні програми, створювати на суміжних територіях заповідників, національних природних парків та інших територій природно-заповідного фонду, здійснювати спільну підготовку науковців і фахівців, еколого-виховну та видавничу діяльність. Тому функція широкого міжнародного співробітництва представляє значний інтерес у системі управління рекреаційними територіями.
Чимало аналітиків, спеціалістів у галузі управління рекреаційними територіями значну увагу приділяють такій функції, як підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації фахівців для роботи в галузі рекреаційної діяльності, оскільки до останнього часу підготовка таких фахівців у вищих навчальних закладах не здійснюється. Тим не менше, потреба в земельних ділянках рекреаційного використання зростає. У цьому зв'язку зростає інтерес до маркетингової діяльності, тобто вивчення попиту-пропозиції на земельні ділянки.
Треба сказати, що автор не претендує на вичерпність функцій управління рекреаційними територіями. Але при цьому підкреслює, що немає функцій більш важливих, чи менш важливих. Всі приведені функції на основі емерджентних зворотніх зв' язків створюють єдиний організм із синерегетичним ефектом. Треба сказати, що реальне впровадження їх в управлінську діяльність вимагає спеціальної підготовки фахівців у сфері земельного менеджменту, які б могли професійно виконувати покладені на них завдання. Але будемо відвертими, нині в науковій і спеціальній літературі земельний менеджмент поки що не окреслив своєї ніші. Так, в одній із наукових праць [7, с. 230] земельний менеджмент і властиві йому функції знаходять своє відображення у складі управління, тобто менеджмент вже є функцією управління. Причому його функції: планування, організація, координація, регулювання, контроль - виступають в якості основних функцій управління, а власне менеджмент відноситься до спеціальних функцій, що є не зовсім вірно.ЛІТЕРАТУРА
Давиденко В.М. Заповідна справа: Навч. посібник. - Вид-во МФ НаУКМА, 2001. - С. 17-31.
Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р. - №173.
Положение о курортах. Постановление Совета Министров СССР от 05.09.1973 г.
Правила охорони електричних мереж: Постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 р. - №209. - К., 1997.
Правила технической эксплуатации магистральных нефтепроводов. - М.: Стройиздат, 1973.
Про природно-заповідний фонд України. Закон України від 19 вересня 1996 р. // Збірник законодавчих актів та нормативних документів України стосовно агропромислового комплексу. - К., 2000. - С. 170.
Стратегічне управління: Навч. посібник // За ред. В.В.Горлачука. - Миколаїв: Вид-во ПП "Шамрай", 2003. - 440 с.
Управління землекористуванням: Підручник // За ред. В.В.Горлачука. - Миколаїв: Вид-во "Іліон", 2006. - 376 с.
Управління землями з особливим режимом використання у контексті стратегії збалансованого розвитку природокористування: Наукове видання / За ред. В.В. Горлачука. - Миколаїв: Вид-во ПП "Шамрай", 2003. - 148 с.