УДК 328.1 (477)

Псалтирник О.С., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили

Роль і місце українського парламенту в системі органів державної влади

У статті йдеться про органи державної влади, їх законність та правомірність. Особлива увага приділяється парламенту України, його структурі, складу та функціям, а особливо обов 'язкам, які покладені на цей представницький орган народу, через який народ опосередковано здійснює владу, що йому належить.

The article is about the organs of state power, their legality and legitimacy . The special attention is paid to the parliament of Ukraine, his structure, composition and functions, and especially obligations, which are fixed on this representative organ of peoples, through which people mediatedly carry out power, that belongs to them .

Державна влада має єдине джерело - народ, це, насамперед, визначає головну її характеристику чи ознаку, яка полягає в єдності цієї влади. Іншими словами, державна влада, що йде від єдиного джерела - народу - є єдиною. Тоді постає питання, як узгоджується принцип єдності влади з принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову? Не вдаючись до історії теорії цього питання, очевидно, треба вести мову не про поділ влади на її самостійні гілки, а про внутрішній розподіл владних функцій між відповідними державними органами в системі єдиної державної влади.

Принцип єдності державної влади унеможливлює абсолютизацію її поділу, яка може призвести до розхитування державної влади, розбалансування діяльності її органів. В. Шаповал зазначає, що "закріплення "жорсткого" закріплення влади, по суті, спричиняє конкуренцію різних органів влади, перш за все законодавчої і виконавчої" [1, с. 5]. Якщо жорсткий принцип поділу влади супроводжується ще й політичною неструктурованістю влади, виникає та модель організації державної влади, яка є сьогодні в Україні. Конституційні принципи єдності державної влади змушує державні органи, які здійснюють різні ії функції (гілки влади) попри всі політичні відмінності, пристрасті та протистояння, до конструктивної співпраці, взаємодії. Іншими словами, поділ владних функцій полягає в тому, що одні мають професійно творити закон, інші - професійно впроваджувати його в життя, а ще інші - не менш професійно вершити правосуддя, тобто захищати закон, що рівнозначно захисту прав і законних інтересів громадян. У реальному житті ці функції виконують законодавчий, виконавчі та судові органи.

Таким чином, поділ влади врешті-решт має не стільки політичне скільки практичне значення, оскільки на засадах саме цього принципу будується конституційний механізм здійснення державної влади, конструюються відносини між вищими органами державної влади.

На думку Фрицького О.Ф., після проголошення незалежності Україна сформувалась як парламентсько-президентська республіка [2, с. 294]. Єдиним органом законодавчої влади в Україні була Верховна Рада - представницький орган. Уособленням виконавчої влади стали Президент і Кабінет Міністрів. Президент-глава держави і глава виконавчої влади в республіці. Його повноваження регламентувала Конституція і закон "Про Президента України". Кабінет

Міністрів - орган державної виконавчої влади України. Керівництво діяльністю Кабінету Міністрів, який очолював Прем'єр-міністр, здійснював Президент України.

За Конституцією 1996 р. Україна за формою правління стає президентсько-парламентською республікою. Залежно від змішаної форми правління, яка поєднує елементи президентської і парламентської систем, можна з певною осторогою стверджувати, що в Україні запроваджено так звану французьку модель трансформованих легістратур [2, с. 294], яка полягає у поєднанні міцної президентської влади, а звідси і властиві президентській системі відносини законодавчої і виконавчої влад, на формування і діяльність якої вирішальна роль належить Президенту України.

У свою чергу така модель безпосередньо впливає, залежно від характеру функцій парламенту України та його взаємовідносин з виконавчою владою, на вибір такого виду парламенту як реактивний [2, с. 293], де більшою мірою домінує виконавча влада.

Щодо третьої гілки влади - судової, то її місце у структурі державної влади особливе. Ефективна судова система, ефективний судовий захист прав і свобод людини - чи не найважливіший юридичний чинник правової держави. Незалежність судової влади ґрунтується на конституційній незалежності суддів. Йдеться про їх незалежність у судовому процесі, що нерівнозначно незалежності судової влади в цілому. Судова влада не може бути абсолютно незалежною. Вона взаємозв'язана з іншими органами державної влади і неминуче зазнає на собі їх впливу [3]. Парламент впливає на неї через відповідні закони, кадрову, бюджетну політику, виконавча влада - через свої засоби.

Місце і роль парламенту у державному механізмі зумовлені формою правління в державі. Для України характерна така модель, при якій проголошено інститут парламентської відповідальності уряду, проте президент має право розпуску парламенту [4].

Щодо структури Верховної Ради України, то згідно зі статтею 76 Конституції в Україні запроваджено однопалатний парламент, що в цілому на сучасному етапі відповідає конституційній формі державного устрою України як унітарної держави.

Конституційний склад Верховної Ради - 450 народних депутатів, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки [5, ст. 76]. Конституція закріплює умови, яким має відповідати депутат. Насамперед він - громадянин України, який проживає в Україні протягом останніх п'яти років. На день виборів депутат має досягти двадцяти одного року. Депутатом може бути тільки громадянин, що має право голосу (ст. 76).

Верховна Рада України працює сесійно [5, ст. 82]. Сесія Верховної Ради - це термін, протягом якого