Кабінету Міністрів, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їхнього підпорядкування та форм власності. Депутатському запитові кореспондує обов'язок відповідних керівників повідомляти народному депутатові результати розгляду його запиту.
Конституція України визначає основні форми здійснення контрольної функції Верховної Ради України: парламентський контроль у межах, визначених Конституцією [5, п. 33, ст. 85]; контроль за виконанням Державного бюджету України [5, п. 4, ст. 85]; контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції [5, п. 13, ст. 85]; контроль щодо Автономної Республіки
Крим [5, п. 28, ст. 85]; заслуховування щорічних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [5, п. 17, ст. 85]; прийняття рішення Верховною Радою про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи
ЛІТЕРАТУРА
Шаповал В. Зарубежный парламентаризм. - К., 1993. - 148 с.
Фрицький О.Ф. Конституційне право України. - К., - 2002. - 535 с.
Василюк С. Конституційний механізм взаємодії законодавчої та судової влади в Україні. // Право України. - 2003. - № 12. - С. 3-6.
Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України // Віче. - 2002. - № 7. - С. 34-38.
Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р.
Закон України „Про постійні комітети Верховної Ради України" від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 95. - С. 134.
Котюк В.О. Основи держави і права України. - К., 2001. - 432 с.
Кривенко Л.Т. Український парламентаризм. До питання конституційних гарантій // Віче. - 1996. - № 11. - С. 35-50.
Кривенко Л.Т. Парламент без парламентаризму? // Віче. - 1997. - № 4. - С. 16-21.