Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент





УДК 328 (477)

УДК 328 (477)

КОЛІСНІЧЕНКО А.І., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

Громадянське суспільство і законодавча влада в Україні

У статті досліджується механізм взаємодії і взаємовпливу громадянського суспільства і законодавчої влади в українській державі. Аналізуються інститути громадянського суспільства та парламенту, а також шляхи вирішення політико-правових проблем. Виявляється залежність ефективної законотворчості від публічності процесу прийняття законів.

The article deals with the mechanisms of interaction and mutual influence of civil society and legislative branch ofpower of Ukrainian realities. The institutes of civil society and parliament, ways ofpolitical and low problem solutions are represented. The dependence of effective legislation and publicity of law adoption process is analyzed.

Важливою передумовою ефективності трансформаційних процесів у державах Східної Європи, в тому числі і в Україні, є входження їх до європейського політико-правового і економічного простору. Це вимагає активного впровадження в їх громадянське суспільство гуманітарних стандартів і його взаємодію з усіма гілками влади.

Сьогодні важливо відзначити поліпшення взаємовпливу громадянського суспільства на законодавчу владу і на політичну еліту в Україні. Дослідження політичної трансформації в нашій країні свідчить, що у політичній сфері відбулося багато змін, які привели до переходу від однієї якості до іншої. Однак, незважаючи на те, що у політичній сфері ми помічаємо тенденції переходу до демократично орієнтованого суспільства, у соціально- економічному розвитку не вдається досягти істотних зрушень.

Причинами цих проблем є те, що, з одного боку, більшість політичних сил

нашої держави і значна частина громадянського суспільства усвідомили необхідність реформування політичної системи, а з іншого боку, законодавча влада (частина українського парламенту) не повністю усвідомила необхідність закріплення результатів цього реформування в нормах чинного законодавства без порушення основних засад Конституції України. Зрозуміло, що Основний Закон держави не може бути незмінним, особливо в перехідний період формування громадянського суспільства, якщо його зміст не дає можливості розкрити потенціал народовладдя. Помітимо, що основною ідеєю оновлення політичної системи передбачається нова організація державної влади, але її зміст представники політичних сил нашої країни уявляють по- різному.

Перехід до парламентсько-президентської форми правління вимагає значних змін в питаннях формування уряду, проведення президентських і парламентських виборів та представників місцевого самоврядування. У цьому контексті громадянське суспільство повинно активно впливати на закріплення конституційного права громадянина - виборчого права. Воно передбачає систему правових норм, які регулюють порядок формування представницьких та інших виборних громадянами органів місцевого самоврядування.

Конституція України надає громадянам право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати та бути обраними до органів держаної влади, в тому числі і до законодавчого органу. Таким чином, громадянське суспільство має право формувати законодавчу владу, контролювати та впливати на її діяльність, пропонувати різні підходи до розробки механізмів співпраці з гілками влади.

З останній час вітчизняними політологами та соціологами активно аналізується теорія і практика взаємодії і взаємовпливу громадянського суспільства і інститутів парламентаризму в Україні. Структуру, функції і основні напрями зв'язків з іншими гілками влади досліджують такі вчені, як В. Андрущенко, В. Бабкін, О. Гарань, Ф. Кирилюк, М. Михальченко, Ф. Рудич, В. Молій, Б. Кухта та інші дослідники [1].

Порівняльним аналізом світового та вітчизняного досвіду парламентаризму, структурою та функціями інститутів законодавчих органів займаються В. Бобик, С. Рябов, В. Шаповал, О. Шморгун [2].

Дослідженнями законодавчої бази формування парламенту в Україні і створення правового поля взаємодії громадянського суспільства з законодавчим органом влади займаються такі вчені, як В. Тацій, І. Кресіна, Е. Перегуда, В. Мельніченко, В. Яворський, В. Радченко, Н. Селютін та інші [3].

Аналіз праць з проблеми "Громадянське суспільство та законодавча влада" свідчить про те, що вітчизняними вченими накопичено значний різноплановий фактичний матеріал. Однак це є комплекс недосліджених актуальних проблем становлення громадянського суспільства та парламентаризму в Україні і шляхів їх взаємодії і взаємозв' язку в період реалізації політичної реформи в нашій країні.

Автор ставить за мету дослідити основні механізми взаємовпливу і взаємодії законодавчої гілки влади з громадянським суспільством в нових умовах формування парламентсько-президентської форми влади.

Важливо, що українське суспільство, зростаючи як політичний організм, об' єктивно вимагає удосконалення і системи влади. Важливою умовою успіху побудови нової системи влади в тому числі і законодавчого органу влади може бути її суспільна підтримка. Доцільно зауважити, що до тих пір, доки не буде забезпечений механізм взаємодії і відповідальності влади перед народом, перед громадянським суспільством, ми не станемо цивілізованою державою і влада буде працювати для себе, а не для людей. У цьому разі громадяни повинні впливати через своїх представників на Верховну Раду і задавати програму діяльності всій системі влади.

Якщо влада не буде враховувати інтереси громадян, то ті партії, які представлені в Верховній Раді і виконавчих органах, суспільство не підтримає і не буде голосувати на наступних виборах. Для того, щоб усі гілки влади враховували інтереси громадян і їх пропозиції, повинен бути баланс сил і важелів у парламента, президента, уряду і судової влади. Відповідальність парламенту за реалізацію вимог громадянського суспільства повинна бути виписана в Конституції України і законах про основні гілки влади. Важливо законодавчій владі передбачити основні механізми взаємодії з політичними і громадськими організаціями з метою підтримки своїх дій.

У Верховній Раді України не


Сторінки: 1 2 3