У зв'язку з цим законодавчій владі необхідно детально виписати механізми взаємодії з політичними партіями і їх осередками на місцях, зазначити основні шляхи зворотного зв'язку з громадянським суспільством і приділити увагу процесу законотворення.

Публічність процесу законотворення значно сприятиме підвищенню рівня довіри та поваги громадян до законодавчого органу України. зауважимо, що законодавці не завжди враховують один із головних механізмів підготовки законів, а саме - залучення громадськості до підготовки законопроекту, що дозволяє громадянському суспільству усвідомлено виконувати ці закони в майбутньому.

Залучення громадськості у вигляді зацікавлених експертів, аналітичних установ дозволяє законодавчому органу отримати від них значний обсяг спеціальних знань у відповідній галузі, соціальні вимоги певних територіальних громад, без чого неможливо розробити ефективні законодавчі ініціативи.

Вчасно отримані зауваження та вимоги від експертів, громадських організацій сприяють більш ефективній роботі законодавця, вилученню помилок в законотворчій діяльності і дозволить максимально оптимізувати закон і гарантувати повагу до нього в майбутньому.

Важливим механізмом взаємодії парламенту і громадянського суспільства є громадські слухання, які сприяють посиленню формування демократичної ініціативи на низовому рівні та підвищення рівня інформованості лідерів громадських організацій, політичних партій про роль законодавчого органу в демократичній системі державної влади. Обговорення більш ефективного використання наявних механізмів співпраці між парламентом та громадськістю дає можливість виробити нові шляхи взаємодії.

При цьому важливо задіяти всі інститути громадянського суспільства, серед яких є:

розподільчо-регулятивні інститути, які створені громадами;

громадські рухи, добровільні громадські організації, а також політичні партії, які не задіяні в механізмах здійснення влади;

незалежні засоби масової інформації, які обслуговують громадські потреби та інтереси;

вибори та референдуми, коли вони є засобом формування і виявлення громадської думки;

залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (суди присяжних, народні міліцейські загони і ін.);

незалежні від держави громадські організації ("третій сектор"). Законодавчій владі важливо

використовувати всі функції громадянського суспільства для своєї ефективної роботи. Значну частину суспільно важливих питань громадські об'єднання розв'язують на рівні місцевого самоврядування. Тим самим вони полегшують виконання державою її функцій, тому що зменшують кількість проблем, які потрібно вирішувати всім гілкам влади. Законодавцю важливо знати ці проблеми і допомагати на законодавчому рівні ефективно їм працювати.

Інститути громадянського суспільства виступають гарантом непорушності особистих прав громадян, формують ті риси особистості, завдяки яким вона стає здатною до ефективних солідарних дій. В цьому разі законодавцю важливо окреслити правове поле захисту особистих прав громадян і виробити механізми впливу на негативні явища, які спотворюють різні суб'єкти суспільного процесу.

Важливо також те, що інститути громадянського суспільства впорядковують протести і вимоги людей і створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади. Завдання законодавчої влади - напрацювати канали зворотної інформації про всі протести і вимоги громадян і своєчасно реагувати на ці проблеми, використовуючи свій вплив на виконавчу гілку влади.

Всім гілкам влади необхідно спиратись на розгалужену мережу громадських організацій. За даними Міністерства юстиції України, на 1 жовтня 2003 року в країні зареєстровано 1352 всеукраїнські громадські організації, 381 міжнародну організацію. Крім того, обласними управліннями юстиції зареєстровано понад 20 тисяч громадських організацій.

Ось чому важливо запроваджувати основні принципи системи демократичного врядування і серед них - відкритість законотворчого процесу, завдяки чому створюються сприятливі умови для участі у цьому процесі багатьох інститутів громадянського суспільства.

Слід зазначити також такі механізми впливу на прийняття рішень законодавчим органом:

вплив профспілок;

психологічний вплив на депутатів та представників виконавчої влади;

міжнародний вплив;

здійснення лобістської діяльності;

участь у проведенні комітетських слухань, засідань комітету;

участь у роботі громадських рад при комітетах;

організація просвітницьких кампаній в ЗМІ і системі політичної та економічної освіти;

проведення науково-практичних конференцій за участю представників законодавчої та виконавчої влади.

При лобіюванні певних інтересів організації і окремі громадяни намагаються впливати на певні рішення влади, на відхилення чи зміну законів у парламенті. При цій дії спирається на підтримку обраних депутатів, різних політичних партій, недержавних установ та підтримку громадськості через ЗМІ.

Громадські організації опосередковано впливають на законотворчий процес через організацію тематичних слухань для парламентарів, через учать своїх представників у роботі парламентських комісій.

На сучасному етапі в Україні немає закону про лобістську діяльність, але є низка правових актів, які є основою для регулювання лобізму в Україні (Конституція України, Закон України "Про об'єднання громадян" та ін.). Але при цьому відзначимо, що негативно впливає на створення прозорого механізму законодавчого лобіювання низький рівень децентралізації влади і громіздкий бюрократичний апарат усіх рівнів.

Важливо зазначити, що лобістська діяльність має позитивне значення: посилює легітимність парламенту; виступає важливим джерелом інформації депутатів і громадян; сприяє обміну знаннями та взаємодії між депутатами та громадськістю; допомагає становленню парламенту як демократичного органу; впливає на імідж депутатів; виконує представницьку функцію; підвищує ефективність прийняття рішень.

Представники громадськості беруть участь у розробці законопроектів з конкретних питань, виступах на їх обговоренні під час засідань комітетів. Слухання в