їй притаманні вже інші, більш завуальовані форми "подяк", зустрічних дій, виражених у формі послуг, пріоритетних пропозицій, привабливих вакансій тощо. Такі зустрічні послуги (мається, звичайно, на увазі, що подані з порушенням законів) важче ідентифікувати та кваліфікувати як корупційну злочинність, а відповідно й проводити розслідування відносно корупціонерів.
Нарешті, третій рівень корупційних дій утворюють злочинні дії такого характеру на вищих щаблях державної влади та суспільства: політична еліта, правоохоронні органи - прокуратура, вищі судові установи тощо.
Характерною ознакою корупційних дій даного рівня є надання доступу до влади через високі посади, політичне лідерство тощо. Такий характер корупційних дій ще важче піддається кримінальній кваліфікації, ніж діяння попереднього рівня, але ступінь їх суспільної небезпеки є найвищим порівняно з попередніми видами.
Якщо говорити коротко, то характерною ознакою корупції першого рівня є звичайний хабар, характерною ознакою корупції другого рівня є незаконне отримання послуг та пріоритетів (пропозицій тощо) і, нарешті, характерною ознакою корупції третього рівня є незаконний доступ до влади.
Стосовно запропонованої класифікації зробимо одне зауваження. Може скластися враження, що для корупції другого та третього рівнів гроші зникають зі схем корупційних відносин, але це зовсім не так. Насправді гроші для даних рівнів стають великими (для другого рівня - на десятки та сотні тисяч доларів) й дуже великими (для третього рівня - на десятки та сотні мільйонів доларів ), а змінюється тільки технологія їх отримання, від примітивної безпосередньої через хабар до завуальованих схем пропозицій, преференцій - для другого рівня та опосередкованих форм у вигляді важелів влади - для третього рівня.
Зрозуміло, що зазначені рівні корупції мають не тільки власні рушійні механізми їх ініціювання, розвитку та живлення, але й певні механізми взаємозв'язку та взаємовпливу і не можуть існувати ситуації, коли, наприклад, побутова корупція має високий рівень поширення, а політична корупція практично відсутня. Питання тільки в тому, щоб з'ясувати генезис цих механізмів, виявити якісні та, можливо, й кількісні закономірності, їм притаманні.
Зазначимо, що нині корупція стала складовою механізму експлуатації суспільства бюрократичними структурами. Безпосереднім суб'єктом корупції як особливого роду суспільних відносин може виступати державний чиновник будь-якого рангу, політик чи діяч громадської або господарської організації. Особами, які отримують вигоду від його дій, можуть бути: індивіди, вітчизняні чи зарубіжні фірми, політичні та громадські організації, спецслужби іноземних держав.
З огляду заявленої проблеми зосередимо увагу на корупції та корупційній злочинності саме третього рівня й такому елементові складу корупційних злочинів, як суб'єкт, зокрема, на політичних аспектах його характеристики.
В літературі визначено, що "суб'єктом корупційних злочинів є службова особа органів державної влади та органів місцевого самоврядування, тобто службова особа, яка уповноважена на виконання функцій держави (особа, наділена відповідними (владними, організаційно-розпорядчими, адміністративно- господарськими) повноваженнями у сфері державного управління)"[4, с. 131]. Поряд з цим за певних обставин сюди можна віднести, за переконанням ученого Мельника М. І., і приватних осіб та службових осіб, які виконують управлінські функції в недержавних установах [4, с. 132].
Отже, визначення ми маємо, але сфера дослідження в цьому випадку буде обмеженою до певної категорії таких суб'єктів, таких злочинців. У зв'язку з цим звернемо увагу на такий факт. На наш погляд, сучасна політична еліта в Україні сформувалася головним чином у результаті двох наступних процесів:
еволюційного процесу просування і селекції керівної еліти із середовища державної влади минулого Радянського Союзу;
вибухового революційного процесу залучення (через бізнес) абсолютно нових людей, які швидко й оперативно скористалися новими можливостями в умовах невизначеностей системного характеру - правових, економічних, нормативних, ідеологічних тощо.
Результатом зазначених основних процесів і є утворення сучасної політичної еліти України, власне, як еліти перехідного періоду - переходу від одного державного устрою до іншого, поєднаного в той же час із формуванням самої України як незалежної держави з відповідними атрибутами та інститутами.
На жаль, не сприяє покращенню ситуації й поповнення молодими фахівцями нової генерації, оскільки через високий рейтинг юридичних спеціальностей у значної кількості шлях до навчання майбутніх фахівців розпочався з хабарництва при вступі до ВНЗ. Це є, до речі, одним з парадоксів сучасного життя: правоохоронні та судові органи, які повинні в першу чергу бути вільними від корупції, щоб стати ефективним інструментом у боротьбі з цим злом суспільства, саме навпаки й належать до найбільш корумпованих гілок влади на даний час.
Інший швидкий вхід до державно- політичних структур України відбувається через нові бізнесові кола, які сформувалися також з нових багатіїв - молодих, енергійних і не дуже обтяжених моральними принципами, яким вдалося швидко заробити великі капітали у фінансовій, підприємницькій діяльності, торгівлі й т. ін. Цей прошарок, який значною мірою має кримінальне минуле, нині через функціонування демократичних виборчих механізмів на фоні відносної тотальної бідності суспільства має змогу вже входити у владу з метою захисту та лобіювання інтересів свого бізнесу. У більшості представники цього прошарку без вагань вступали у корупційні відносини на шляху зростання обсягів свого бізнесу та власного стану в суспільстві. Зрозуміло, що зміцнення державних правових, політичних та інших інститутів в Україні примушує їх "цивілізуватися", переходити на рейки та норми "правил чесної гри", але поки немає підстав вважати, що й цей новий прошарок еліти України матиме імунітет щодо корупції, скоріше навпаки - остання буде