Є підстави стверджувати, що створена таким чином політична еліта має недостатньо високий рівень імунітету щодо корупційних відносин, зважаючи на те, що вона не має відповідного рівня моральності та шляхетності, а, з іншого боку, взявши до уваги те, що політична корупція третього рівня має високий рівень легітимного прикриття й дає змогу достатньо швидко досягти мети - отримати надприбутки, посади, важелі впливу, сфери контролю тощо.

З урахуванням розуміння політичних аспектів корупції, сутності політичної корупції, яка полягає в "задоволенні політичною елітою особистих інтересів, які, окрім матеріального аспекту, полягають у подовженні терміну перебування при владі" [5, с. 61], вдамося до характеристики типу злочинців з політичною мотивацією. Відразу ж зазначимо, що за основу взято існуючу класифікацію типів злочинців, що грунтуються на видах мотивації. Окрім політичної, існує корислива мотивація, насильницько- егоїстична тощо [2;53]. Поряд з іншими така класифікація, на наш погляд, більш вдало підходить для використання в дослідженні зазначеної проблеми.

Таким чином розглянемо суб'єкти корупційних злочинів з політичною мотивацією. Відразу ознакою таких суб'єктів, що їх характерно відрізняє від решти суб'єктів корупційних злочинів, можна назвати мету вчинених злочинів, яка має ознаки політичної, тобто тут усі злочини скоюються виключно в політичних цілях із застосуванням політичних технологій. Відразу постає наступне запитання: які цілі маються на увазі?

Мова йде насамперед про:

незаконне привласнення влади [5;59];

припинення або зміну політичної діяльності політичних конкурентів [5;60];

несанкціонований, безконтрольний обмін ресурсами між владними елітами [5;61];

збагачення із застосуванням політичних технологій.

Для досягнення зазначених цілей обираються різноманітні шляхи. Передусім використовуються непрозорі виборчі процеси для отримання відповідних державних посад. Непрозорість виявляється в неофіційному фінансуванні передвиборчих кампаній певних політичних партій, об'єднань чи окремих кандидатів задля лобіювання своїх інтересів у майбутньому.

Окрім використання недосконалого механізму проведення виборів, застосовується принцип "клановості", коли представники

Література

Аркуша Л.І. Основи методики виявлення і розслідування організованої злочинної діяльності при наявності корумпованих зв'язків. Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / (Одеська національна юридична академія МОН України). - Х., 2002. - 177 с.

Джужа О.М., Моісеєв Є.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологія: Навчально-методичний посібник / За заг.ред. О.М. Джужи. - К.: Атіка. 2003. - 400 с.

Лунеев В.В. Правовое регулирование общественных отношений - важный фактор предупреждения организованной и коррупционной преступности

влади, маючи при цьому всі можливості, просувають по службі "своїх" людей: тих, хто буде їм корисний; знайомих, з якими їх пов' язують спільні інтереси матеріального чи нематеріального характеру або просто родичів.

Подаючи політико-кримінологічну характеристику суб'єктів корупційних злочинів, зазначимо їх коло. Сюди можна віднести представників правлячих чи опозиційних еліт, партій, груп. Ними є: народні депутати, міністри, керівники силових структур (СБУ, органи прокуратури, митниця, збройні сили тощо), керівники органів місцевої влади та самоврядування, інші.

Окремого розгляду потребує питання притягнення до відповідальності таких суб'єктів за скоєні корупційні злочини. Отримуючи такі посади, потенційні корупціонери набувають відповідних імунітетів або привілеїв, що надійно захищають їх від покарання. І, як зазначають окремі дослідники (Аркуша Л.І., Мельник М.І., Лунєєв В.В.) [1;3;4], - чим вище посада корупціонера, тим більше в нього можливостей уникнути покарання або ж знайти своїм злочинам легальне прикриття чи підгрунття.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, можна зробити наступні висновки:

Особливості характеристики суб'єктів корупційних злочинів пов'язані, в першу чергу, з поділом корупції на три рівні.

Визначення політико-кримінологічних ознак характеристики суб'єктів корупційних злочинів обумовлено мотивацією, правовим статусом та можливістю бути покараними за вчинені діяння.

Мотивація таких суб'єктів полягає, передусім, у незаконному привласненні влади, звідки витікають усі інші цілі як наслідок.

Шляхи досягнення зазначених цілей різноманітні. Найефективнішими з огляду досягнення бажаної мети є використання механізмів виборчої процедури та так званий "політичний патронаж" - усіляке

(тезисы доклада) // Государство и право. - 2001. - №5. - С. 106-112.

Мельник М.І. Корупція - корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії). Монографія. - К., - 2004. - 400с.

Сафоненко А. О. Антикорупційна політика в умовах трансформації українського суспільства. Дис. ... канд. юрид. наук: 23.00.02 / (Київський національний університет імені Тараса Шевченка). - К., 2004. - 186 с.