Судова влада - незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя.

З позицій реалізації права правосуддя і судова влада - поняття не тотожні. Правосуддя - форма захисту права судовою владою, де рішення суду є акт правосуддя для захисту порушеного або заперечувального права. Ефективність діяльності судів має три складові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обґрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.

Судова влада здійснюється одноособове суддею (при розгляді незначних правопорушень) або судовою колегією у формі судової процедури. Межі дії судової влади обмежені нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципами права [7].

Свої функції суд покликаний здійснювати, керуючись лише законом, правом. Він не повинен залежати від суб'єктивного впливу законодавчої або представницької влади. Відповідно до Конституції України будь-яке втручання в діяльність судів і судових засідателів зі здійснення правосуддя є недопустимим і має наслідком передбачену законом відповідальність.

У країнах загального права (Англія, США, Канада, Австралія), де є визнаним судовий прецедент як головне джерело права, суди беруть участь у правотворчості. В Україні суд не може привласнювати собі функції законодавчої або виконавчої влади. Делегування своїх функцій судами, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Це не означає, що в Україні, як і в інших правових системах романо-германського типу, судовий прецедент не може бути допоміжним джерелом права [2].

Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю за ними.

Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі. Таким чином, основні функції судової влади: охоронна (охорона прав); функція правосуддя (захист, від- новлення прав); контрольно-наглядова (за іншими гілками влади) [8].

Розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади є поділом державної влади по горизонталі. По вертикалі влада розподіляється між усіма органами та посадовими особами, що належать до тієї чи іншої гілки влади.

Отже, зміни, що сьогодні відбуваються в соціокультурній динаміці України, позначені тенденцією переходу від радянського тоталітарного до природного історичного стану і розвитку державно-організованого суспільства. За умов тоталітарного режиму посилювалася організаційно-структурна функція органів дер-жавної влади, сутність якої полягала у ліквідації паростків громадянського суспільства як системи соціальних відносин, що створювалися безпосередньо людьми в процесі їхньої життєдіяльності. В наш час існує впевненість людей у тому, що найбільшу політичну загрозу для людей несе в собі не- підконтрольна влада. Це, в свою чергу, підштовхує до розуміння того, що в суспільстві повинна існувати певна сила, конкретний меха-нізм регулювання владних відносин.

Таким чином, органи державної влади виступають важливим елементом механізму держави і являють собою відносно самостійну частину держави, що наділена певними повноваженнями, має певні завдання і функції, виступає представником всієї держави з цих питань, діє на підставі Конституції та інших Законів України.

ЛІТЕРАТУРА

Державна влада і громадянське суспільство: система взаємодії: Моногр. / О.П. Якубовський, Т.О. Бутирська; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Одес. регіон. ін-т держ. упр. - О.: ОРІДУ НАДУ, 2004.

Кашка В.Ю. Президент України та державна регіональна і муніципальна політика. - К.: Логос, 2003. - С. 230.

Лазаренко О.О. Теорія політології. - К., Вища школа. - 2005.

Лазаренко П. Плани влади такі // Голос України. - 2005. - 23 березня.

Пахарев А. Законодавче забезпечення органів державної влади // Держава і право. Збірник наукових праць. - К., 2005. - С. 397-403.

Примуш М. Партії і влада // Політика і час. - 2000. - № 11, 12. - С. 6-7.

Рябов С.І., Томенко М.В. Основи теорії і політики. - К. «Генеза». - 1996. - 164 с.

Турчинов О. Особливості української олігархії // Політична думка. - 2004. - № 3. - С. 8.

Шаповал В.Л. Вищі органи сучасної держави. - К., 2004.