УДК 351:316.485.6:323.15

Тимофєєв С.П.

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАПОБІГАННЯМ ЕТНІЧНИХ КОНФЛІКТІВ

У статті розглянуто проблему забезпечення прав національних меншин, конфлікти між ними, історичний досвід та сучасні заходи держави щодо розв'язання етнічних конфліктів.

Ключові слова: культура, етнічні групи, національний конфлікт, діаспори, політичний статус, етнополітичні ситуації, ареал, національна політика.

В статье рассмотрена проблема обеспечения прав национальных меньшинств, конфликты между ними, исторический опыт и современные мероприятия государства относительно решения этнических конфликтов.

Ключевые слова: культура, этнические группы, национальный конфликт, диаспоры, политический статус, этнополитические ситуации, ареал, национальная политика.

In the article is considered the problem of providing of rights for the national minorities, conflicts between them, historical experience and modern measures of the state, in relation to the decision of ethnic conflicts.

Key words: culture, ethnic groups, national conflict, diasporas, political status, ethnical and political situations, area, national policy.

Проблема національних меншин є дуже актуальною для України, на території якої проживають, за переписом 2001 р., 130 національностей. Кожна з представлених в Україні етнічних груп так чи інакше прагне зберегти свою мову, культурну спадщину, традиції, які в кінцевому рахунку формують основи національної ідентичності, забезпечують можливості для підтримки життєдіяльності й розвитку культури того чи іншого етносу, підтримки його соціальної й політичної спроможності. З приводу цього постає актуальним питання про запобігання етнічних конфліктів у країні, що має на меті збереження цілісності суспільства.

Метою даного дослідження є встановлення основних напрямів запобігання етнічних конфліктів у державі на основі аналізу історичного досвіду та сучасного стану в цій сфері, а також методів моніторингу та вирішення конфліктних ситуацій, що вироблені міжнародним співтовариством.

Питання про збереження та реалізацію національної ідентичності кожної з етнічних груп це, насамперед, питання про формування цілісного й узгодженого поля законодавчого захисту цілої низки колективних та індивідуальних прав національних меншин. Мирне співіснування народів у багатоетнічному суспільстві визначається поєднанням різноманітних чинників: економічних, соціальних, політичних, релігійних, культурних, історичних. Природно, усталені типи міжетнічної взаємодії, як правило, мають стабільний потенціал толерантності та взаємопристосованності етнічних груп до спільного життя на єдиній території. Незважаючи на історичну пам'ять, в якій завжди можна знайти приклади ворожнечі між сусідами, в умовах стабільного суспільства мир між народами цілком реальне й об'єктивне явище [3].

Аналіз ризику національних конфліктів дозволяє виділити низку чинників, що впливають на етнополітичну ситуацію в будь-якому регіоні:

геополітичне розташування етнічного ареалу;

економічне підґрунтя етнополітичної ситуації;

культурно-історична ідентичність національної групи;

релігійний чинник;

рівень політичної активності етнічної меншості в ареалі.

Геополітичне розташування етнічного ареалу. Під етнічним ареалом розуміється наявність у національної меншості території у межах певної держави, де вона мешкає компактно і де її чисельність перевищує певний поріг (в Європі він становить зазвичай 30-50 тис. осіб).

Геополітичне розташування етнічного ареалу відіграє одну з провідних ролей в аналізі ризику національних конфліктів. Найбільшу потен- ційну небезпеку конфліктів становлять етнічні ареали, що межують з територією держав, у яких даний етнос присутній або є титульним. Загроза полягає у можливості підтримки представників даної національної меншини близькою етнічною групою в сусідньому ареалі або державі. І, навпаки, розташування етнічного ареалу вглибині державної території не сприяє ініціюванню національного конфлікту.

Розселення меншості у своєму ареалі з гео- політичної точки зору характеризується також виразністю його кордонів: якщо меншість надто розпорошена, живе упереміш з титульним народом держави, то вона набуває низку особливостей, які наближують її до діаспори, що знайшла власну стійку соціальну нішу. У той час як чіткі кордони етнічного ареалу, сегрегація у розселенні на регіональному рівні в принципі сприяють відокремленню від іншої частини держави.

Увагу потрібно звернути також на потенційну впливовість національної меншості у своєму ареалі та країні загалом: його абсолютну чисельність, частку в населенні ареалу і в населенні країни.

Очевидно, що чим значніша меншість, тим більше у неї шансів за інших рівних умов відстояти власні права, боротися за підвищення свого політичного статусу, нарешті, більше можливостей бути почутою міжнародним співтовариством.

Економічне підґрунтя етнополітичної ситуації характеризує, передусім, відносне розташування етнічного ареалу порівняно з іншими районами. Негативним чинником є як низький валовий внутрішній продукт (ВВП) на душу населення співвідносно із середнім у країні (етнічна група може відчути себе обділеною державою - випадок Чечні), так і більш високий рівень розвитку господарства національного району порівняно з іншими областями (у меншини формується враження, що центральні власті «забирають» частину зробленого ними продукту, перерозподіляють його серед інших районів, де мешкає «недбайливий» титульний народ (народи), і тим штучно занижують рівень життя, уповільнюють їхній власний соціальний розвиток (Фландрія у Бельгії, Словенія у колишній Югославії). За цим показником мінімальним рівнем конфліктності слід визнати ситуацію, коли ВВП на душу населення в національному ареалі близький до середнього у країні, а максимальний - коли він надто відрізняється в той чи інший бік.

Важлива й оцінка кожного етнічного ареалу за шкалою «центр - напівпериферія - периферія». Ці поняття вміщують низку довготривалих структурних параметрів, таких, як галузева структура господарства, характер міжрайонних і міжнародних економічних зв'язків тощо.

Культурно-історична ідентичність національної групи значно впливає на можливе виникнення конфліктної ситуації за такими пунктами:

поширеність і статус титульної мови;

значущість релігійних відмінностей з іншими етносами на певній території (іслам-православ' я, іслам-іудаїзм);

досвід власної державності.

Ступінь впливу релігійного чинника ризику визначається:

особливостями релігійного культу та