УДК 352.071 (438+439+477)

ЛИЧКО Т.М., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

Використання міжнародного досвіду в організації місцевого самоврядування незалежної України

В даній статті робиться спроба з'ясувати окремі аспекти сучасного стану місцевого самоврядування в Україні та можливості його реформування, використовуючи міжнародний досвід. Автор показує роль місцевого самоврядування в системі державного управління та в добробуті народу. Розглядаються загальні засади спрощення системи місцевого самоврядування заради покращення її функціонування. Робиться спроба проаналізувати подальший розвиток і діяльність місцевого самоврядування.

In this article author is trying to find some aspects of real situation by local self-management in Ukraine, opportunities of its reforming making use of the international experience. The author shows a role of local self-management in system of the government and a standard of living ofpeople. The general principles of simplification of system local self-management for the sake of improvement of its functioning are considered. Attempt to analyse the further development and activity of local self- management is done.

тоталітарного режиму радянської держави. Отже, нове адміністративне право України, яке формується відповідно до демократичних засад, закріплених у Конституції України 1996 р., Законі "Про місцеве самоврядування в Україні", Європейській хартії про місцеве самоврядування, угодами між Україною та ЄС [1:4-5].

Оскільки прийняття Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" було підсумком тривалих суперечок між прибічниками старого "консервативного" та нового "прогресивного" підходів до побудови системи влади в нашій країні, деякі норми Закону мають компромісний характер. На жаль, віддзеркалення політичного компромісу в законодавчих актах мають невтішні наслідки, особливо щодо практики застосування норм до конкретних випадків. Найбільше це стосується прав територіальних громад об'єднуватись в єдину територіальну громаду, неоднозначності в питаннях організації управління районами в містах. Неврегульовані питання щодо взаємодії районних і обласних рад, які представляють спільні інтереси територіальних громад з відповідними сільськими, селищними, міськими радами, особливо з питань порядку формування та затвердження місцевих бюджетів, фінансування та управління об' єктами спільної власності територіальних громад, визначення переліку цього майна та його правового статусу.

Одним з яскравих прикладів такого компромісу є закріплений Законом України статус районних та обласних рад. За Конституцією, ці ради представляють спільні інтереси територіальних громад, а на практиці це мало б означати, що територіальні громади формують районні та обласні ради з своїх представників та делегують їм певні повноваження. За Законом, районні ради формуються так само, як і ради територіальних громад - на основі загального, прямого, рівного виборчого права. Отже, незважаючи на відсутність старої "вертикалі рад", районні та обласні ради знову опиняються фактично у ролі "вищестоящих". Таким чином, закладена можливість конфлікту між радами територіальних громад і відповідними районними та обласними радами [2:126-127].

У Конституції України офіційно закріплено дві системи влади на місцях: місцеві державні адміністрації, територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, які є місцевими органами державної виконавчої влади, та місцеве самоврядування. Водночас Конституція України встановила зовсім новий для України статус органів місцевого самоврядування, проголосивши принцип, відповідно до якого вони не входять до системи органів державної влади.

Враховуючи це, значної актуальності набули питання, пов' язані з аналізом існуючої системи конституційно-правових засад місцевого самоврядування в Україні та проблеми їхньої реалізації, також окресленням основних напрямків розвитку (вдосконалення).

Управління місцевими справами, як показує досвід, може здійснюватись як органами державної адміністрації на місцях, що були призначені з центру, які виступають в ролі переферійної ланки державного апарату, так і представницькими органами, які обираються населенням окремих адміністративно - територіальних одиниць. Такі представницькі органи часто називають органами місцевого самоуправління чи муніципального управління. Місцеве ж самоврядування є

багатофункціональним елементом державного механізму і має значну самостійність у прийнятті управлінських рішень.

Не дивлячись на прийняття значної кількості нормативних документів, реальна політична демократизація суспільства не відбулася. Вагому роль в цьому зіграла недосконалість розподілу державної влади в цілому та між її структурами на місцях. Органи державної влади не отримали реальних повноважень для вирішення конкретних питань. Вони носять номінальний статус органа місцевого самоврядування та фактично владних повноважень не мають. Хоча прийнята Верховною Радою Декларація про державний суверенітет України визнала світову практику розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову, такого повного розподілу між представницькими та виконавчими

структурами на місцях не відбулось.

Згідно із ч. 1 ст. 140 Конституції України "Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об' єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища і міста - самостійно вирішувати питання місцевого самоврядування в межах Конституції і законів України." Органами місцевого самоврядування є ради чи інші колегіальні органи, обрані в результаті вільного, загального, таємного, рівного, прямого голосування. Для їх позначення в літературі звичайно вживаються терміни: громада, комуна, муніципалітет чи "територіальні колективи".

Щодо визначеності ситуації з діяльністю місцевих органів використовують різні поняття - „місцеве управління", "місцеве самоврядування", "муніципальне

самоврядування". Кожне з них має конкретний зміст і характеризує відмінний від інших спосіб формування і діяльності місцевих органів та їх взаємозв'язок із центральною владою.

Дослідник А.Ярощук наголошує на двох варіантах поняття "місцеве управління". У вузькому розумінні місцеве управління - це діяльність органів місцевого самоврядування, спрямована на задоволення суспільних інтересів, що здійснюється у