На думку окремих науковців, терміном "місцеве самоврядування" у зарубіжних країнах позначають управлінську діяльність на місцевій територіальній одиниці, що здійснюється центральною владою чи адміністрацією більш високого територіального рівня управління, через призначувані більш високою владою адміністративні органи [3:289-290].

Польща і Україна багато в чому схожі.

Спільна історія, традиції, географічне сусідство, близькість території та населення, майже одночасне повалення комуністичних режимів у 1989-91 роках мимоволі змушують порівнювати демократичні перетворення у Польщі та Україні. Протягом 1990-1999 років в Польщі створено міцне законодавче підґрунтя для розвитку місцевого самоврядування. Значна частина повноважень перейшла від держави до самоврядування, забезпечивши наближення влади до людей, ефективніше використання ресурсів, і зрештою - стабільний політичний та економічний розвиток польських територій. Досвід Польщі засвідчує: там де розвинуте місцеве самоврядування, там держава та влада підконтрольні громадянам, а не навпаки. Залучення громадян до місцевих справ означає перерозподіл повноважень влади від центру до територіальних громад, і таким чином, сприяє розвитку демократії і покращенню умов життя в країні.

Територіальне самоврядування у Польщі має багатовікову традицію, але від Другої світової війни до 1990 року йому бракувало автентичних самоурядових інституцій. На практиці воєводські та народні гімни стали виконавцями доручень урядової адміністрації, представляючи інтереси держави, хоча вони мали представляти народні інтереси. Місцева влада одночасно представляла місцеві і державні інтереси. Функціонувала система подвійного підпорядкування, що було малоефективним, а спосіб управління країною гальмував її розвиток.

27 травня 1990 року відбулися вибори до рад гмін. З цього дня у Польщі розпочався процес розбудови держави, в якій самоврядування становило вже незамінний елемент устрою.

Закон від 24 липня 1998 року про запровадження трирівневого територіального поділу країни, а також Розпорядження Ради міністрів від 7 серпня 1998 року щодо усунення повітів принципово перебудували

адміністративний розподіл Польщі.

З 1 січня 1999 року запроваджено реформу публічної адміністрації за такими принципами:

держава має бути унітарною, з трирівневим територіальним поділом;

адміністративне управління здійснюється на всіх рівнях територіального розподілу;

на одному територіальному рівні тільки один орган здійснює загальну адміністративну владу (на рівні гмін та повітів це - органи самоврядування).

воєводства є виключенням, тут діють дві структури публічної адміністрації - уряд воєводства на чолі структури публічної адміністрації та воєвода, що є представником Ради Міністрів.

Треба зазначити, що самоврядування воєводства не порушує самоврядування повітів та гмін, а також не здійснює за ними нагляду. Гміни та повіти становлять у правовому аспекті рівноцінні об'єкти територіального самоврядування. Законодавці прагнули створити з воєводського самоврядування такий суб'єкт, що здатний впроваджувати регіональну політику, а також підняти міжрегіональну співпрацю до європейського рівня.

Представницьким органом воєводського самоврядування є сеймик воєводства. Депутати сеймику обираються під час загальних, прямих виборів за пропорційною системою. До компетенції сеймику належить ухвалення стратегії розвитку воєводства, та довгострокових програм, встановлення засад управління майном воєводства, ухвалення бюджету та плану економічного розвитку воєводства, ухвалення рішень про участь у міжнародних регіональних об' єднаннях, а також обрання та відкликання уряду воєводства.

Виконавчим органом воєводства є уряд, який складається з 5 осіб. Це колегіальний орган, що діє під керівництвом маршалка воєводства. Маршалка обирає сеймик зі свого складу. За пропозиціями обраного маршалка сеймик обирає інших членів уряду воєводства. До завдань уряду належить виконання ухвал сеймику, розпорядження майном, підготовка проекту та виконання бюджету воєводства. Маршалок організовує роботу воєводського уряду та уряду маршалківського, керує поточними справами воєводства, а також репрезентує воєводство у зовнішніх стосунках. Органами державного нагляду за діяльністю воєводського самоврядування є Голова Ради Міністрів та воєвода, а в фінансових питаннях - регіональна рахункова палата.

Воєвода призначається та відкликається Головою Ради Міністрів за поданням міністра, що опікується справами публічної адміністрації. Воєвода як представник Ради Міністрів відповідає за виконання політики уряду в межах воєводства. До засідань воєводи належить також забезпечення співпраці урядової та самоврядування адміністрації у межах воєводства та керування цими одиницями у разі надзвичайних ситуацій.

Розподіл компетенції між урядовою та самоврядною адміністраціями в регіоні є спробою поєднання принципу децентралізації та регіоналізації з принципами унітарної держави [4: 21-27].

Адміністративна реформа, що була запроваджена у 1999 році, не тільки створила територіальні одиниці самоврядування, а й значно вплинула на фінанси країни. На цю реформу наклали свій відбиток еволюційні зміни податкової системи. Загалом ці зміни можна визнати як позитивні, але в ході їх реалізації виникло певне незадоволення серед адресатів реформ. З активізацією самоврядування за нових повноважень відповідні кошти не находили, а трансферти мали спрямуватись на "основні соціальні потреби" без можливості власного впливу влади на їхню форму та величину. У порівняно кращій ситуації є гміни, стан фінансів яких не погіршився, відбулося процентне зростання наповнювальних доходів стосовно всіх доходів на тлі надання гмінам нових повноважень. Залишається сподіватися, що в міру налагодження діяльності самоврядування в повітах і воєводствах, останні з ролі адміністраторів піднесуться до ролі господарів, як це сталося на рівні гмін у 90 роках. Як позитивний чинник слід визнати заплановану зміну в розподілі податкових часток і виокремлення часток для самоврядування в непрямих податках [5: 39-40].

Світовий досвід свідчить: розумна, сильна державна влада стимулюватиме оптимальну децентралізацію самоврядування.