ліквідувати районні державні адміністрації. Замість районних держадміністрацій мають бути створені виконавчі органи районних рад, які формуються на сесіях цих рад. Це дасть реальні важелі управління районному самоврядуванню, зробить владу в районі підзвітною виборцям, зруйнує вертикаль держадміністрацій.

Ліквідувати, або радикально зменшити повноваження державних адміністрацій. Головні важелі влади в області мають належати виконавчому комітету, який затверджується на сесії обласної ради, підзвітний і підконтрольний раді, а через неї - мешканцям області.

Треба розмежовувати посади голови ради і міського голови. Голова ради має дбати про організацію роботи саме представницького органу, а міський голова - очолювати сформований на сесії виконавчий орган.

Для дотримання порядку й захисту безпеки громадян територіальна громада повинна отримати можливість впливу на правоохоронні органи, які мають бути підпорядковані і підзвітні міським громадам і відповідним радам [4:320-322]. Незважаючи на логічність теоретичного

розмежування політики та адміністративного управління, на практиці таке розмежування часто приносить чимало проблем, про що свідчать чисельні дослідження в галузі державного управління. Наприклад, як показує досвід Угорщини, вони призводять до конфліктів між гілками влади і виникнення кризи довіри до уряду. Хто є адміністративно підзвітним? З точки зору органу парламентського контролю подібна система не лише розпорошує й ускладнює контроль, але й робить більш складним контроль за діями адміністративних органів. Втілення такої реформи також означатиме приблизно 50% скорочення чисельності службовців в системах державної влади, місцевої влади і місцевого самоврядування. І така адміністративна реформа може створити ще більше труднощів ніж вирішення проблем.

Будь-які реформи мають брати до уваги особливості проблем, які слід розв' язати, і врахувати характер та традиції країни. Однак, на думку фахівців, таке буває не часто. Досить часто шляхи вирішення проблеми запозичуються без огляду на особливі ознаки проблематики та довколишніх обставин. Здійснюючи свій вибір, політики й адміністратори вважали, що заплановані зміни проходитимуть злагоджено. Тож не дивно, що на практиці ці реформи не тільки не приносили очікуваних результатів, але й подекуди взаємна дія реформаторських заходів уряду приносила

ЛІТЕРАТУРА

Кампо В.М., Нижник Н.Р., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України: Науково- популярний нарис / За заг. ред.. В.М. Кампо. - К.: Видавничий дім "Юридична книга", 2000. - 60 с.

Прієшкіна О.В. Місцеве самоврядування в Україні: правове регулювання безпосередньої демократії. - К.: Кондор. - 2004. - 332 с.

Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрямки розвитку самоврядування в Україні. - К., 2001. - 336 с.

Ковальчик Я. Адміністративна реформа у Польщі в контексті інтеграції до Європейського союзу // Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрямки розвитку самоврядування в Україні. - К., 2001. - 336 с.

Чурек Л. Доходи територіальних одиниць самоврядування та система податків // Узагальнення польського досвіду місцевого самоврядування та перспективні напрямки розвитку самоврядування в Україні. - К., 2001. - 336 с.

Матвієнко А. Альтернатива одна - реформа місцевого самоврядування й територіального устрою // Віче. - 2005. - № 4.

Некряч А.І. Місцеве самоврядування сучасної України як предмет політологічного аналізу: Автореферат на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук. - К., 2003. - 23 с.

Аграфонов Р. Напрямки адміністративної реформи // Ресурси розвитку. Адміністративна реформа в Україні. - К.: Логос, 2003. - 308 с.

Бориславська О. Конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні: проблеми реалізації // Вісник Львів. ун-ту. Серія юридична. - 2004. - Вип. 39. - С. 187-193.

Керецман В. Проблеми формування регіональної політики та регіонального управління в Україні // Регіональні студії. Державне управління. - Випуск 1.