УДК 352:061.21

Коло наукових інтересів — проблеми реформування місцевого самоврядування і встановлення громадянського суспільства в Україні

ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАМОВЛЕННЯ ЯК ОДНОГО ЗІ СПОСОБІВ РЕАЛІЗАЦІЇ МУНІЦИПАЛЬНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

Стаття присвячена розгляду теоретичних і практичних основ впровадження соціального замовлення як одного з провідних інструментів розвитку соціальної політики муніципального утворення.

The article is devoted consideration of theoretical and practical bases of introduction of social order as one of leading instruments of development of municipal social policy.

У сучасних умовах система органів місцевого самоврядування в Україні проходить період організаційно-правового розвитку, етап впровадження в життя Європейської Хартії місцевого самоврядування, діяльність територіальних громад.

Процеси демократизації суспільства і поглиблення влади на муніципальному рівні виступають як актуальні завдання для владних інститутів та різних територіальних громад.

З 2006 року вступили в силу зміни до Конституції (Основного Закону) України, які зафіксували новий порядок формування основних гілок влади і зміну ролі держави в політичній системі. Зазначимо, що кінцевою метою політичної реформи є поступова заміна пріоритету командних функцій держави на соціально-правові завдання, на перерозподіл повноважень на користь місцевих органів управління і активізацію діяльності територіальних громад, залучення широких верств населення до вирішення питань місцевого значення.

Зростання ролі територіальних громад, перенесення їх відповідальності за рішення соціально-економічних проблем є загальною тенденцією світового розвитку. Але, очевидно, що в Україні перенесення на місця не лише відповідальності, а й відповідних повноважень громади і прав розпоряджатися ресурсами поки що не відбулося.

Для того, щоб територіальні громади мали реальну владу, необхідно мати відповідні важелі впливу на всі юридичні установи та фізичні особи, які працюють на певній території, а також мати можливість захистити себе від тиску державної влади через суди та законодавчі органи.

Громадське самоврядування включає в себе організаційно-правові аспекти та вирішення проблем на рівні мікрорайонів, міських кварталів, вулиць тощо. Аналіз діяльності цих об'єднань показує, що це нестабільні утворення, які не завжди мають чітку мету та компетентних керівників. Важливо, щоб територіальне громадське самоврядування мало модель так званого „процесу соціальної дії". Головним їх завданням є віднайти засоби досягнення визначеної мети шляхом обговорення можливих варіантів, на основі цього розробити конкретний план виконання робіт і акумулювати всі необхідні чинники та ресурси. Ця модель може бути втілена в структурній формі управи мікрорайону, домкому, які складаються з найбільш активних та ініціативних мешканців мікрорайону, будинку. Управа (домком) має правління, що є робочим органом, у складі якого - голова управи, а також члени управи (доречно мати у складі депутатів міської ради). Поточною формою роботи правління може бути робоча нарада, метою якої є визначення проблем, що потребують розв'язання, та детальне відпрацювання тактики цього розв'язання, аби потім всіма наявними ресурсами приступити до реальних дій. При цьому визначальною формою успіху є поглиблення і розширення співробітництва органів місцевого самоврядування та територіальної громади міста.

Співпраця між різними секторами міської громади та владою може реалізуватися у вигляді соціального партнерства між міською владою, бізнесом та недержавними громадськими організаціями.

Практика співпраці органів місцевого самоврядування і територіальної громади свідчить, що непримиренна політична та ідейна боротьба і зайнятість не заважають там, де прагнуть діалогу, відшукують необхідні моделі та створюють умови для конструктивного співробітництва.

Важливим елементом соціального партнерства в межах місцевого самоврядування мають стати стосунки відповідних органів влади з населенням конкретної території, що можуть оформитися у найрізноманітніших формах. Залежно від конкретної місцевості, традиції, від ступеня розвитку громади та громадських відносин, можна застосувати моделі співпраці та діалогу органів місцевого самоврядування з іншими суб'єктами певної території,

безпосередньо населенням.

Ефективність діяльності громадських організацій визначається якістю і обсягом послуг, що надаються населенню. Важливими факторами, які впливають на результативність їх роботи, є: потреба в наданні конкретної послуги населенню; шляхи і напрями реалізації; законодавча база і матеріальне забезпечення; фактор лідера і команди; взаємозв'язок і підтримка владних структур.

Рівень і ефективність партнерства трьох секторів громади характеризує рівень розвитку місцевої демократії в цілому. Умовами успіху міжсекторного співробітництва є: визнання задач і розуміння органами влади можливостей та ресурсів міжсекторної співпраці; вибір реальних та тематично важливих проблем; ефективна допомога владних інститутів у реалізації соціально-економічних та культурних програм; рівноправний діалог з населенням і діловими колами; реалізація програм і досягнення конкретного результату; наявність незалежних ЗМІ як засобу зворотного зв'язку.

Причинами неефективності діяльності НДО можуть бути: недостатнє організаційно-правове та фінансове забезпечення; обмеження доступу до інформації та ЗМІ; слабка довіра і неприйняття важливої ролі НДО з боку місцевої влади та політичних організацій; відсутність практичного досвіду та ефективних управлінських рішень; відсутність системної роботи між НДО; нестабільна економічна міська політика.

В умовах транзитного українського суспільства діалог є способом взаємодії секторів суспільства та одним з методів демократизації влади і управління процесами суспільної трансформації.

Як для представників третього сектора, так і для представників органів місцевого самоврядування необхідністю поступового кроку до розвитку відносин взаємодії є розробка та впровадження нормативно-правової бази соціального замовлення. З боку органів місцевого самоврядування це буде ще одним шляхом підтримки громадських ініціатив.

Система соціального замовлення існує в світі багато років. Наявність соціального замовлення в конкретній державі як системи відносин між громадськими організаціями та органами місцевого самоврядування свідчіть про демократичні стосунки в суспільстві. Це своєрідна