Розробка організаційних механізмів соціального замовлення містить два основних компоненти - створення процедури виявлення й формулювання соціального замовлення і визначення порядку вибору виконавця. Механізм залучення самих учасників у процеси підготовки соціального замовлення радикально міняє картину підготовки конкурсу, у порівнянні зі згаданими вище конкурсами муніципального замовлення. Так, при визначенні тематики соціального замовлення самі потенційні учасники конкурсів повинні мати можливість внести пропозиції, можуть бути проведені суспільні слухання по найбільш складних соціальних проблемах з метою як виявлення додаткових гострих проблем, так і визначення ефективності реалізації діючих програм.

Одним з результатів такої політики в соціальній сфері стане поява некомерційних організацій, спеціально створених для виконання вузьких завдань, пов'язаних з обслуговуванням населення. Підтримка структурними підрозділами адміністрації таких організацій стане ще одним кроком до розширення бази виконавців соціального замовлення, а отже, і до збільшення числа городян, що беруть особисту участь у рішенні міських проблем. Одночасне збільшення числа виконавців буде сприяти росту здорової конкуренції в соціальній сфері [3].

Таким чином, сполучення соціального замовлення із традиційними методами управління в соціальній сфері дозволить не просто найбільш ефективно використати бюджетні засоби. Соціальне замовлення може стати універсальною управлінською схемою, що дозволяє перейти від прямого управління процесами в міській соціальній сфері до управління за допомогою визначення пріоритетів і розподілу бюджетних засобів.

Муніципальний грант і соціальне замовлення - два інструменти, дві технології, за допомогою яких вирішується головна проблема підвищення ефективності соціальної політики - збільшення числа виконавців, які роблять послуги безпосередньо населенню й підвищення якості послуг.

Соціальне замовлення, про необхідність якого увесь час говорили фахівці третього сектора, залишається поки нездійсненною мрією. За минулі роки в різних регіонах розроблена значна кількість місцевих Положень про соціальне замовлення і про муніципальний соціальний грант. Не раз висловлювалася навіть крайня точка зору, що грант є подачкою, у той час як рівноправна участь у конкурсах соціальне замовлення є визнанням значимості некомерційних організацій. Разом з тим навіть у регіонах, де прийняті Положення про соціальне замовлення і вже проведені конкурси, не доводиться говорити про прорив нової соціальної технології. Незважаючи на придбаний досвід, ясності в тому, що ж таке соціальне замовлення, не додалося.

Грантові конкурси можна вважати різновидом соціального замовлення, оскільки затребуваність НДО в суспільстві й пропоновані ними проекти можна вважати соціальним замовленням знизу.

Головною проблемою впровадження соціального замовлення на сьогоднішній день є відсутність чіткої сформульованої моделі, легкої для розуміння всіма членами суспільства.

Безсумнівно, однією з головних проблем сьогоднішнього дня є й практично повна відсутність коштів, які можна було б використати для проведення конкурсів. Стримуючим моментом у розвитку соціального замовлення є сформовані стереотипи управління в соціальній сфері. Також відсутність достатньої кількості спеціалізованих організацій, участь яких у конкурсі змогло б забезпечити реальне змагання. Число активних професійних НДО, як правило, порівняно невелике, крім того, по суті НДО займають особливу нішу - надають послуги тим категоріям населення, які не підпадають під дію як муніципальних, так і комерційних організацій. Тому реальної конкуренції між НДО й муніципальними структурами очікувати не доводиться, та вона й не потрібна.

Поділ сфер застосування, конкурсних процедур тендерного типу й соціального замовлення є необхідним. Проведення конкурсів тендерного типу є ефективним і виправдує себе у вже сформованих сферах поставок товарів і проведення робіт для муніципальних потреб, при цьому параметри замовлення націлені на зниження вартості послуги, що досягається за рахунок зниження рівня оплати праці персоналу, якості використовуваних матеріалів, устаткування, рухомого майна, тобто тих складових, які саме й забезпечують якість послуг. Конкурсні методи дозволяють підвищити інтенсивність праці виконавця, знизити адміністративні витрати однак очевидно, що постійне скорочення цих витрат неможливе, а в ряді випадків навіть шкідливе. Відмінністю конкурсів тендерного типу від соціального замовлення є те, що останнє націлене на досягнення ефективності за рахунок підвищення результативності та якості послуг при фіксованій вартості. Відповідно й у процедурах соціального замовлення на першому місці постає забезпечення гарантованого змісту і якості послуг.

Серед процедур, що дозволяють забезпечувати підвищення результативності соціального замовлення, наявні:

розробка замовником показників соціального замовлення на основі оцінки потреб одержувачів послуги;

наявність у складі заявки виконавця проекту, що містить опис змісту й порядку дій виконавця по наданню послуг, його власних пропозицій і зобов' язань;

розробка технічного завдання на основі поєднання вимог замовлення й додаткових

Література

Социальный заказ в Украине: обоснование и внедрение / www.nonprofit.org.ua/tech/soczak/ipszu.html

Винников О.Ю., Соф'янц Н.О. Правові засади соціального партнерства в територіальних громадах України: громадські організації та органи влади / Регіональний центр "Сприяння". - Севастополь; Донецьк: Вебер, 2001. - 95 с.

Інноваційні механізми регулювання взаємовідносин держави і громадських організацій у соціальній сфері / А.В. Карташов // Держава і право. Юрид. і політ. науки: Зб. наук. пр. - 2004. - Вип. 24. - С. 247-252.

Прийняття рішень та вироблення політики на місцевому рівні: Досвід українських неурядових

зобов' язань, прийнятих на себе виконавцем у конкурсній пропозиції; - моніторинг, що дозволяє вдосконалювати як цільові програми, так і порядок надання послуг.

Формування соціального замовлення є, безсумнівно, його головною складовою частиною. Від того, як сформоване замовлення, залежить і його подальше практичне