потребують протилежного - поступового розширення політичного втручання, політичних засобів формування такої "активної" соціальної політики та соціального захисту.
Шлях зменшення фінансового тягаря, пов' язаного із об' ємом соціальних виплат, соціал-демократи вбачають на сучасному етапі у практиці субсидіарності - перекладанні частини цих виплат на місцеві громади, благодійні організації та фонди. У пошуках нових шляхів у розвитку соціальної політики демократи звертаються до ідей відомого соціолога Е.І. Гідденса, який вирішальну роль у суспільстві відводить соціально активному індивідууму, що повинен сам будувати своє життя, самостійно осмислювати методи вирішення складної життєвої ситуації, а до держави звертатись лише у крайньому випадку. Е.І. Гідденс підкреслює, що глобалізація охоплює не лише матеріалізований світ, але й весь соціум, який на рівні індивіда вчиться долати нові ризики за допомогою так званої "соціальної рефлексії" [17].
Отже, соціал-демократичний тип соціального захисту є найбільш розвиненим. Соціал-демократи зробили вагомий внесок у теорію та практику держави добробуту та соціального захисту, саме тому розвиток систем соціального захисту нерідко ототожнюється з соціал- демократичною ідеологією. Незважаючи на деяке посилення волюнтаристських тенденцій в сучасному світі, соціал- демократи впевнені в необхідності подальшого посилення соціального захисту як втілення відповідальності всього суспільства за кожну окрему людину.
Таким чином, у ході компаративного дослідження поглядів на соціальний захист у різних ідеологічних системах простежено головні тенденції впливу ідеологій на формування і розвиток систем соціального захисту. Відповідно до цього впливу можна говорити про такі головні, такі основні ідеологічні типи реалізації соціального захисту, як неоконсервативний, неоліберальний та соціал-демократичний.
У спрощеному вигляді для неоконсервативного типу соціального захисту в "чистому вигляді" характерний мінімалізм, соціал-демократичний тип найбільш розвинений, а неоліберальний займає серединне положення. Для кожного типу характерна послідовна, чітка система поглядів, яка обґрунтовує певний вибір стратегії розвитку систем соціального захисту і пов'язана з категоріями соціальної державності, досягненням суспільної справедливості, необхідної міри відповідальності держави за добробут своїх громадян, пріоритетів державного патерналізму або індивідуалізму. Теоретичне виокремлення таких "ідеологічних типів" має велике значення для вивчення й розуміння еволюції систем соціального захисту, впливу політичних факторів на неї.
В той же час доводиться констатувати, що на практиці сьогодні доволі важко простежити чітку відповідність ідеологічних гасел політиці соціального захисту, що реалізується. Трансформація систем соціального захисту в останні роки підпорядковується головним чином принципам прагматизму, про що свідчать подекуди "ідеологічно невідповідні" стратегії соціального захисту західноєвропейських "партій влади".
Подальші розробки у даному напрямку дадуть змогу дослідити політичне значення і роль систем соціального захисту в сучасному світі, проаналізувати підходи до теоретичного та практичного втілення соціального захисту в різних політичних ідеологіях, з урахуванням світового досвіду та сучасних тенденцій обґрунтувати ідеологічні орієнтири, шляхи заповнення "білих плям" в сфері соціального захисту для України.
Література
Спікер П. Соціальна політика: теми та підходи. - К.: Фенікс, 2000. - С. 95.
Joseph K., Sumpton J. Equality. - London, 1979. - Р. 67.
Will G. In defense of the welfare state // New report. - 1983. - Vol. 13. - № 5. - P. 24.
Ibid. - P. 25.
Plant R. Welfare and the value of liberty // Government opposition. - 1985. - Vol. 20. - № 3. - P. 299.
Hayek F. New studies in philosophy, politics, economics and the history of ideas. - Chicago, 1978. - Р. 44.
Mead L. Beyond entitlement: The social obligations of citizenship. - New-York: Free Press, 1986. - Р. 9-10.
Wood B. Labour market under threat? Sources of continuity in Germany, Britain, and Sweden // The new politics of welfare states / Edited by P. Pierson. - Oxford, New York: Oxford University Press, 2001. - P. 396.
Торлопов В.А. Социальное государство в России: идеалы, реалии, перспективы. - СПб.: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 1999. - С. 53.
Gilmour J. Inside right. - London: Quartet, 1978. - Р. 152.
Торлопов В.А. Вказ. праця. - С. 66.
Медведчук В. Социал-демократическая модель общественного развития и предпосылки ее становления в Украине // Полис. - 1999. - № 6. - С. 19.
Мулин К. Исторические ориентиры // Создавая социальную демократию. Сто лет Социал- демократической рабочей партии Швеции. - М.: Изд-во "Весь мир", 2001. - С. 29-30.
Сіленко А. Соціал-демократична політика. Нові підходи // Нова політика. - 2001. - № 6. - С. 19.
Громыко А. Победы и поражения современной социал-демократической Европы // Полис. - 2000. - № 3. - С. 150.
Торлопов В.А. Вказ. праця. - С. 83.
Giddens E. Affluence, poverty and the idea of a post-scarcity society. - New York, 1995.