УДК 364

БАГМЕТ М.О., МОСКАЛЕНКО В.В., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

Сучасний вимір соціального захисту на глобальному та державному рівнях

У статті розглядаються основні аспекти впливу глобалізації на світові соціально-захисні мережі, виникнення та розвиток наднаціонального соціального захисту. Основну увагу авторами приділено аналізу точок зору західних науковців щодо сучасних тенденцій розвитку глобального соціального захисту.

The article deals with the main aspects of globalization influence on the world social securities, the origins and development of global social security. The main attention authors pay to the analysis of researchers' positions concerning the current trends of global social security development.

Сучасні тенденції розвитку соціального захисту значною мірою обумовлені загальними особливостями й закономірностями світового політичного процесу. Глобалізація, інтеграційні та дезінтеграційні процеси, посилення ролі наддержавних структур, транснаціональних корпорацій, зростання взаємозалежності національних економік - ці та інші елементи світової трансформації є чинниками трансформації соціальної, а в її складі - нових

підходів та змін у сфері функціонування систем соціального захисту.

Мета даної роботи - виявити сучасні тенденції розвитку соціального захисту в світі, проаналізувати основні аспекти впливу глобалізації на соціально-захисні мережі, виникнення і розвиток наднаціонального соціального захисту, його співвідношення з державним соціальним захистом.

Глобальні тенденції, загальносвітові процеси еволюції соціального захисту, на думку авторів, впливають на соціальну сферу, соціальне забезпечення різних країн та мають значення для аналізу систем соціального захисту на державному рівні.

Найбільш значними роботами в сфері проблем, пов'язаних з глобальними аспектами формування й розвитку систем соціального захисту, є дослідження зарубіжних вчених С. Лейбфріда, П. Пірсона, Дж. Вобруби, П. Тейлора-Губі, У. Лоренца, Б. Дікона, М. Халса, П. Стабса та ін.

Проблемам моделювання та класифікації систем соціального захисту в межах досліджень світового добробуту присвячені роботи Г. Еспінг- Андерсена, Р. Мішри, У. Лоренца та ін.

Відомі компаративні дослідження політик соціального захисту здійснені Дж. Вобрубою, Р. Тейлором-Губі, Т. Скочпол.

Із світовими процесами глобалізації пов'язана переоцінка ролі національної держави як основного інструменту соціального захисту. Традиційно соціальний захист населення завжди асоціювався в першу чергу з державою, адже саме його виникнення - це, можна сказати, проект національних держав, проект, який був дуже часто пов' язаний із процесами державотворення. Так, наприклад, введення соціаль-ного страхування О. Бісмарком в 1883-1889 роках було логічним продовженням об'єднання Німеччини в 1871 році [1, с. 180].

До того ж саме критичні періоди в історії певних країн вели до загострення національного духу та проведення соціальних реформ, таких, як "Новий курс" Ф. Рузвельта або створення системи соціального захисту у Великобританії у 1941 році. Результат цих реформ - соціальний захист став досягненням людства, і досягненням на національному рівні, адже інституціонально система соціального захисту була пов'язана передусім із державою. Отже, поступовий розвиток систем соціального захисту був невід'ємною частиною процесів розбудови національної держави.

Водночас варто зазначити, що програми соціального захисту завжди мали на меті не лише економічні чинники, тобто зростання добробуту громадян, але й формування політичної спільноти і почуття приналежності до певної громади людей, посилення суспільної солідарності, що є вагомими факторами державотворення.

Дотепер політика соціального захисту реалізувалась в повній мірі в межах певної країни, що дозволяло на науковому рівні виокремлювати типи, моделі соціального захисту, виявляти його порівняльні аспекти.

Сьогодні, у світлі глобалізації, соціальний захист перестає існувати тільки в межах певної держави, бути особливою прерогативою держави. Наявні тенденції до формування єдиного, глобального соціального захисту, суб'єкт якого - наднаціональне джерело, наддержавна інституція.

В цьому контексті симптоматичною є думка відомого західного дослідника соціальної державності І. Меєра: на глобальному рівні соціальна політика не є заняттям держави, для держави немає місця, світове суспільство - це суспільство без держави ("statelessness of world society") [2, с. 144]. Іншими словами, національна держава - інструмент соціального захисту діє як частина світового суспільства, сегмент глобальної політичної системи. Формується новий тип соціального захисту - наддержавний.

Отже, сучасний вимір соціального захисту певною мірою можна характеризувати через існування двох його рівнів - національного та наднаціонального. До чинників розвитку наднаціонального рівня соціального захисту в цілому можна віднести поглиблення взаємозалежності економічних ринків, посилення світової економічної конкуренції та активізацію наднаціональних інституцій, тобто ті фактори, що пов' язані із світовою глобалізацією. Крім того, важливе значення має явище "прозорих кордонів", проаналізоване Г. Вобрубою [3, с. 150]. Він вказує на чинники економічної міграції та виникнення в умовах спільних кордонів загрози довкіллю, яка призведе до необхідності формування транснаціональної соціальної політики.

На європейському рівні новий етап розвитку системи соціального захисту починається в лютому 1992 року із підписанням Договору про Європейський Союз у Маастріхті, коли соціальну політику вперше було включено до переліку основних напрямів діяльності на рівні Європейського Союзу. Одинадцять держав - членів (крім Великобританії) підписали два акти: Протокол та Угоду щодо соціальної політики (The Agreement of Social Policy) як додаток до Договору. Процес утвердження соціальної політики як окремого напряму діяльності Європейського Союзу був закріплений в Амстердамі в жовтні 1997 року підписанням ревізованого варіанта Договору про Європейський Союз, до якого увійшов ХІ розділ "Соціальна політика, освіта, професійна підготовка, молодь"[3, с. 141].

У європейському контексті на початку 90- х рр. соціальні питання набули особливої актуальності по-перше, у