УДК 35.08

Державний службовець як суб'єкт інформаційного суспільства

У статті розглядається проблема адаптації сучасного державного службовця в новітньому інформаційному просторі, формування навичок роботи з інформаційним ресурсом у процесі безперервної професійної освіти працівників державної служби в Україні. Автор зазначає, що інтеграція знань в коло інформаційного простору та інформаційна обізнаність є необхідною умовою професійної діяльності державного службовця, а створення дидактичного інформаційного простору допоможе особисто-психологічній орієнтованості формування цілісної системи загальноосвітніх і професійних знань, розвитку професійного потенціалу нової генерації державних службовців.

The article deals a problem of adaptation of the modern state employee in the newest information space, formation of skills of work with an information resource during continuous vocational training of the employees of state service in Ukraine. The author specifies that integration of knowledge into a circle of information space and information awareness is a necessary condition ofprofessional work of the state employee, and creation of didactic information space will help to a personal psychological orientation offormation of complete system genera! educational and a professional knowledge, development of professional potential of new generation of state employees.

В останні 30 років соціологи, філософи, економісти, маркетологи, футурологи, програмісти та державні діячі створили і активно почали впроваджувати новий термін - "інформаційне суспільство". [18, с. 3]. В суспільстві інформаційного типу - інформація, а не праця є системотвірним фактором нової реальності [4, с. 438]. Проблема функціонування інформаційного простору останні роки все більш активно постає перед науковцями та дослідниками з різних галузей суспільних знань. Цьому напрямку не раз присвячувалися статті в таких журналах як "Філософська думка", "Философская и социальная мысль", "Вопросы философии", "Педагогіка", "Педагогіка і психологія", "Вопросы психологии", "Право України", "Соціальний захист", "Актуальные проблемы Европы", "Общественные науки и современность", "Нова політика" та ін.

Проблеми розвитку інформації як матерії та створення сучасного інформаційного суспільства висвітлювались в працях Ажажи В.Г. та Белімова Г.С. [1], Тоффлера О. [20]. Видання наукового посібника Головченко Г.О., Старикова І.М. [5] сприяло висвітленню, аналізу та обґрунтуванню такої нової для педагогіки технології як втілення в процес навчання "дидактичного інформаційного простору (ДІМ)".

У працях Бєлякова К. [2], Лисицького В. [10] обґрунтовується гостра потреба організаційно- правового регулювання державною

інформаційної політики та можливості створення відкритого "електронного уряду" для реалізації потреб державної влади з питань розвитку інформаційного суспільства України.

Соціально-суспільне значення розвитку інформаційного простору висвітлюють такі дослідники як Рейман Л.Д [18], Соболь О. [19], Добко Т. [6], Мельничук О. [11], наголошуючи на вагомому значенні в новому інформаційному соціуму засобів масової інформації та комп'ютерних інтернет-мереж.

Велике значення має дидактичний матеріал, розміщений на інтернет-сайті Чернігівського Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців [7], [15], особисто статті Бойко В.М. [3], які пропонують напрями ефективного застосування в навчанні державних службовців інформаційних технологій.

Автор статті ставить за мету висвітлення перспектив розробки досконалого

інструментарію використання інформаційного ресурсу особисто державними службовцями, який надасть можливості впровадження в програми Центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації особистісно орієнтованого навчання.

Всевідомо, що на даному етапі свого розвитку людство вступає в нову епоху або фазу, яку фахівці називають також "вузлом" цивілізації. "Сучасне суспільство переходить від постіндустріального до інформаційного стану" [13].

Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії "постіндустріального суспільства", підґрунтя якої поклали З. Бжезинський, Д. Белл, О. Тоффлер [4, С. 439]. Д. Белл, американський соціолог, фахівець в області суспільної думки, політичних течій і соціального прогнозування, є одним з родоначальників терміну "постіндустріального суспільства". Проте погляди Белла через деякий час стали виглядати технократичними, їм на зміну виступили з критикою прибічники французької соціологічної школи, представники якої запропонували розглядати інформаційне суспільство дещо ширше. Тобто як формування єдиної інформаційної єдності усієї цивілізації людства, в межах якого буде реалізовано доступ кожної людини до всіх інформаційних ресурсів [18, с. 6-7]. Інформаційна цивілізація і на сторінках підручників, і в працях Н.І. Моісєєва трактується як новий історичний стан суспільства [12, с. 82].

За висловом Б. Рассела, англійського філософа, логіка, математика, соціолога, суспільного діяча, "XXI століття буде століттям свідомості", кожна людина буде бачити своєю метою самореалізацію та самовираження особистості. Інформаційне суспільство вимагає, щоб людина підпорядковувалася суспільству культуроцентрично. Футуролог Ж. Еллюль, який розробив концепцію "інформаційно- технічної цивілізації", звертає увагу на всебічний розвиток здібностей людини, тобто на підвищення рівня його культури, освіченості й духовності.

Формування глобального інформаційного суспільства - знакова подія початку нового тисячоліття. Всесвітня мережа Інтернет і пов'язана з цією мережею індустрія інформаційних технологій є своєрідним ключем до цього принципово нового планетарного соціуму. За постіндустріальної доби, що настала, Інтернет та індустрія інформаційних технологій швидко входять і органічно доповнюють практично всі сфери людської діяльності - від приватного життя до державного керування. Під їхнім наростаючим впливом усе нині стає "новим" - суб'єкт планетарних дій, економіка, політика, культура, наука.

Глобальні інформаційні мережі, що багаторазово оперізують планетарну цивілізацію, настільки органічно вплелися в її життя, що виключити їх з неї вже неможливо. В еру інформаційних технологій ми змушені не тільки використовувати їх, але й жити, співробітничати, конкурувати з ними [19, с. 36].

Інформаційна революція, яка радикально змінила інструментальні засади, способи та технології передачі, збереження інформації, кардинально збільшила обсяги інформації, доступної