інноваційні компоненти - це використання у процесі навчання комп' ютерних навчальних програм, засобів телекомунікації при організації навчального процесу [11, с. 42]. Визначальною особливістю дистанційного

навчання є відсутність постійного контакту з викладачем, на противагу до стаціонарної форми. Впровадження комп' ютерних технологій у навчальний процес, поряд з традиційними формами, дозволяє створити належне комфортне середовище для одержання знань, максимально нівелювати бар'єри часу і простору, технічні обмеження. Розвиток комп' ютерних і телекомунікаційних технологій дає досить багаті технологічні можливості для трансформації знань, а також взаємоконтакту педагога та слухача за допомогою комп' ютера, який виступає в ролі інструмента добре структурованої системи інформації, обробленої і адаптованої для навчальних цілей з урахуванням професійного призначення.

Використання комп'ютерних технологій у навчальному процесі налічує коло 20 років, за цей час методики постійно удосконалювались, набували нових рис, при цьому вирішувались складні освітні завдання, пов'язані з підготовкою кадрів. При будь-якій формі навчання неможливо задовольнити зростаючої вимоги до рівня і якості підготовки, майбутньої професійної діяльності спеціаліста без використання комп'ютерних технологій у забезпеченні викладання провідних фахових дисциплін. Використання їх у навчальному процесі має бути не епізодичним - це має бути системою. Проблема в даному випадку полягає у методичному забезпеченні комп' ютеризації курсів. Для цього потрібно перебудувати навчальний процес з урахуванням орієнтації на створення комп' ютерних програм,

концентрувати зусилля по розробці програмно- методичного забезпечення навчального процесу [11, с. 43].

Телекомунікаційні засоби забезпечують простий, реально доступний спосіб виходу до мережі Інтернет і конструктивне спілкування між викладачем та в даному випадку держаним службовцем. Підключення до світових мереж, можливість користування системами

інформаційних баз даних знімає просторові обмеження при роботі з джерелами інформації і визначає належний ритм робочої діяльності.

Виникла нова модель - "навчальне суспільство". Останніми роками дистанційна форма навчання набуває чимдалі більшої популярності в світі. Університети США, Великобританії та інших західних країн починають перепідготовку кадрів з метою навчити їх новим можливостям інформаційних технологій та впровадити асинхронні методики дистанційного та відкритого навчання. Університети стають віртуальними [15]. Віртуальною, відкритою і публічною стає і державна влада, власне з' являються можливості отримати інформацію та зворотній зв'язок завдяки мережам Інтернет.

Зрештою, реформування освіти передбачає, зокрема, забезпечення її розвитку "на основі нових прогресивних концепцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення освіти..." [9]. Вочевидь, це стосується й навчання дорослих.

Умови сьогодення диктують нові вимоги до людини, що передбачає зміну ставлення до навчання. Тепер людина не може не навчатися, якщо вона прагне досягти успіху у житті. Це призводить до якісних змін в системі освіти, також і в систему післядипломної освіти. Фахівець направляється на навчання для того, щоб оволодіти знаннями, які йому необхідні в сучасних умовах. Суттєво змінюються форма та методи навчання. Навчальні заклади застосовують нові підходи, щоб задовольнити освітні потреби суспільства.

Необхідність підготовки сучасно мислячих керівних кадрів відзначається і в Посланні Президента до Верховної Ради "Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки" [21, с. 7], адже від їх уміння адекватно реагувати на потреби суспільства вирішальною мірою залежить успіх соціально-економічних та суспільно-політичних перетворень у країні. Тож заохочуватиметься створення та зміцнення конкурентного середовища на ринку надання освітніх послуг.

Але державний службовець повинен всебічно добре сприймати та аналізувати поступ інформації, відтворювати зворотний зв'язок з громадськістю, також не тільки шляхом комп'ютерних мереж, а й активно співпрацювати з друкованими виданнями (офіційними і засобів масової інформації), аудіо- і аудіовізуальними засобами масової інформації, завдяки публічним виступам посадових осіб, що й зазначено в Законі України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. № 2657 (із змінами, внесенними згідно із Законом № 1642-ІІІ (1642-14) від 06.04.2000, ВВР, 2000, № 27, ст. 213) [8, с. 6].

За Законом "держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом" [8, с. 6]. Тому фахівці державної служби, сфери державного управління повинні вміти розумно використовувати надані їм можливості. Не відторкати нове джерело інформації та двустороннього зв'язку з громадськістю, таке як Інтернет, а навпаки, сприяти ефективнішому впровадженню державних офіційних сайтів на його сторінках та формувати нові форми та методи роботи з цим безмежним ресурсом.

Влада у цілому та уряд, зокрема, приділяють помітну увагу впровадженню інформаційно- комунікаційних технологій у співпраці з громадянами. Можна згадати нещодавно

створений веб-сайт Президента України, веб- портал виконавчої влади [10, с. 18].

Великий попит, наприклад, при пошуку повних текстів сучасного законодавства України мають бази даних нормативних і законодавчих документів, законопроектів, представлені на сайті Верховної Ради України (http: // www.rada.kiev.ua). Також інформаційно-аналітичний центр "Ліга" (Київ) зарекомендував себе високим професійним рівнем систем правової та ділової інформації ЛІГА: ЗАКОН, оперативністю і достовірністю оновлень на бізнес-порталі ЛІГА Online, зручністю використання каналу ЛІГА Real Time. Нині на бізнес-порталі ЛІГА Online: http: //www.liga. kiev.ua представлено: архів нормативно-правових документів (понад 120 000 документів), архів консультацій і коментарів фахівців з застосування нормативно-правової бази