Підготовка високопрофесійних державних службовців, створення умов для їх професійного зростання, підвищення ними в установлений строк кваліфікації відповідно до затверджених професійних програм з урахуванням актуальних питань державного управління є завданнями Програми підготовки та залучення молоді до державної служби та служби в органах місцевого самоврядування, створення умов для її професійного зростання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1444 [11, с. 59; 17].

На вирішення проблемних питань кадрового забезпечення, добору і розстановки високопрофе- сійних, чесних, патріотично налаштованих працівників апарату державного управління спрямовано і Комплексну програму підготовки державних службовців, яка розроблена з урахуванням основних положень адміністративної реформи в Україні і затверджена Указом Президента України 9 листопада 2000 р. № 1212 [19].

Розробці аспектів кадрової політики значно сприяє адміністративна реформа в Україні, якою передбачається підвищення ефективності системи органів державної влади та розв' язання кадрових проблем у суспільстві. В Концепції адміністративної реформи вказано на необхідність поповнення кадрового корпусу країни підготовленими і компетентними кадрами [10]. В Указі Президента України від 11 лютого 2000 р. № 208/2000 акцентується увага на проблемі підвищення ефективності управлінських кадрів у нашій державі [21].

У сучасній науці є різні тлумачення сутності кадрової політики. Навіть у європейських країнах немає єдиної універсальної схеми кадрової політики, яка б сприяла розв' язанню ресурсних проблем різних установ [2, с. 28; с. 211]. В Україні дослідженню кадрової політики та кадрового забезпечення соціально-політичного реформування приділяється значна увага, тим більше, що на сучасному етапі відбуваються її значні зміни. Головним чинником, що визначає нинішню кадрову ситуацію в Україні, є демократична, правова система управління суспільними процесами в умовах швидкого становлення й розвитку грома- дянського суспільства, посилення ролі місцевого самоврядування шляхом передачі йому частки повноважень системи органів державної влади. [6, с. 284]

Серед управлінців та науковців України існує чітке розуміння того, що тільки продумана, ефективна, послідовна кадрова політика створить передумови для забезпечення політичної, економічної, соціальної, духовної сфер, а також системи державного управління кадрами нового покоління, що володіють достатніми для розв'язання сучасних завдань знаннями, умінням та навичками.

У найширшому розумінні кадри - це всі працездатні громадяни країни. Однак воно частіше застосовується в більш вузькому професійному розумінні. Терміни «кадрові працівники», «кадровий корпус» означають основний, постійний професійно підготовлений склад працюючих, які становлять кістяк колективу підприємства, установи, організації та виконують як виробничі, так і розпорядчо-управлінські, керівні функції [7, с. 149-150; 12, с. 78-79]

Таким чином, поняття «кадри» в широкому розумінні - це постійний, підготовлений склад працівників різних сфер органів державної влади та місцевого самоврядування, працівників підприємств, установ, організацій, які забезпечують виконання покладених на них функцій [6, с. 284; 4, с. 142].

У вузькому розумінні - це керівні працівники, кадри апарату, які покликані виконувати функції управління. Їх основу складають державні службовці. Саме ці кадри здебільшого і є предметом нашого розгляду.

Реформування державної служби на сучасному етапі передбачає вдосконалення кадрового потенціалу, створення оновленого, потужного і дієздатного державного апарату, становлення професійної, політично нейтральної та авторитетної державної служби. Ефективна підготовка кадрів визначає і тенденції регіональної політики. Як зазначає О. Яковенко, «особливу увагу слід приділити кадровій і науковій підтримці регіонального розвитку, становленню місцевого самоврядування» [27; 28].

Регіоналізація систем державного управління виступає складовою демократизації державного апарату. В основі цього процесу, безперечно, повинні бути покладені позитивні зміни в персональному статусі управлінця - державного службовця в регіоні.

Регіональна кадрова політика - надзвичайно важлива складова внутрішньої державної політики. Держава міцна, значною мірою, сильними регіонами. Держава сильна тоді, коли вона може враховувати специфіку своїх регіонів.

Успішна робота з регіональними кадрами залежить від повноти відображення особливостей її проведення. Насамперед у регіоні повинно бути враховане те, що відрізняє його від інших регіонів та держави загалом. Сукупність таких ознак становить, власне, суть регіону. Тому можна з впевненістю констатувати, що регіон - це специфічне соціальне утворення, тобто соціопер- сона, як зазначає дослідник П. Когут. У своїй специфіці він є унікальним і неповторним. Персоніфіковані властивості регіону вимагають індивідуальних підходів до підбору та розстановки регіональних кадрів [9, с. 305].

Державна кадрова політика повинна базуватись на врахуванні особливостей регіонів. Передусім мають бути вироблені загальні принципи кадрового забезпечення регіонів. Вони можуть випливати лише з загальнодержавних засад взаємовідносин центру та регіонів.

А. Олійник зазначає, що основна мета державної кадрової політики в регіонах - це забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, що знаходяться в регіоні, управлінськими кадрами нового типу, здатними взяти на себе відповідальність і успішно вирішувати назрілі загальнодержавні і регіональні проблеми [8, с. 144-145].

Питання оптимізації муніципальної і регіональної кадрової політики, розробки нових механізмів і схем підготовки та перепідготовки управлінських кадрів сьогодні належить до розряду першочергових. Це питання національного масштабу і значення, оскільки є інструментом формування стратегічного кадрового резерву країни [3, с. 295].

Погоджуючись з висновками В. Понеділко, зазначимо, що дійсно підвищення ефективності державного управління в Україні потребує державної служби за європейськими принципами й